Вівторок, 24 червня 2008 07:13

Дмитро Костюк за день збирає півтонни полуниць

Автор: фото: Жанна ПОПОВИЧ
  Раїса Костюк із села Лідихів Кременського району у Тернополі на ринку зустріла свого однокласника 45-річного Володимира Перехрестова, який теж вирощує полуницю
Раїса Костюк із села Лідихів Кременського району у Тернополі на ринку зустріла свого однокласника 45-річного Володимира Перехрестова, який теж вирощує полуницю

У Тернополі на Центральному ринку полуниці 33-річного Дмитра Костюка із села Лідихів, що під Почаєвом на Тернопільщині, одразу впадають в око. Ягоди великі, червоні, соковиті. Cорт називається "Магомети". У родини 3 га землі, полуниці ростуть на 30 сотках городу. За сезон збирають 3–5 т.

До Костюка підходить пенсіонерка у жовтій квітчастій хустці, підозріло нюхає ягоду.

— Ми міндобривами не підживлюємо, бо золоті ягоди вийдуть, — запевняє продавець. — Скажімо, 50-кілограмовий мішок суперфосфатів коштує 300 гривень. Сусіди спробувати підсипати селітру, листя полуниці росте велике, а ягоди гниють.

Костюки кожні 2 роки удобрюють поле гноєм.

Полуниця любить все в міру та вчасно. Без дощу швидко сохне. Цвіте з кінця квітня, але через заморозки перші плоди з"являються наприкінці травня. Якщо червень прохолодний, ягоди достигатимуть 3 тижні, а в спеку одразу згорять.

— Кущ добре плодоносить перші три роки, але мама з ділянки збирали врожай 18 років, — каже Дмитрова сестра 45-річна Раїса Костюк, акуратно набираючи ягоди для пенсіонерки.

— Із березня по червень коло неї находишся, а продати важко, — зітхає Раїса.

За Союзу в село щодня приїжджали заготовлювачі, ягоди скуповували, зразу перетирали у великих бочках та везли пюре на консервні заводи. Гроші платили на місці.

Ягоди здають переважно самотні пенсіонери. Наприклад, на базарі відро полуниць коштує 18–20 грн, у селі — 8–10.

У радянські часи за травень—квітень родина заробляла на полуницях на нову автівку. Тепер із 10–20 соток мають до $2 тис.

Полуниці збирають щодня під вечір, ставлять до ранку в погріб. Уранці вдвох везуть продавати. Сім"я з двох чоловік ради не дасть, хитає головою Раїса:

Дехто наймає робітників. За день платять 20–30 грн, або відро полуниць, в обід годують.

— Ми частіше возимо до Львова, це дальше, але там дорожче і більша гарантія продати, — пояснює Дмитро.

Тернопіль обминають. Щоб зайняти місце на базарі, виїжджають о третій ночі. Година паркування коштує гривню, у середньому за день виходить 12 грн плюс ще 20 за місце. Рекетири змушують кожного продавця віддати кілограм продукції. Постійно чіпляються шахраї, представляються податківцями, вимагають сертифікат якості.

— А хто в селі його має? Є лише довідка сільради, що ягоди вирощені на власному городі.

Достигають полуниці до Петра, 12 липня. Потім землю угноюють і залишають до осені.

Рецепт варення від Костюків

1. Відро полуниць на ніч засипати 2 л цукру. Уранці сік зцідити, прокип"ятити та закрутити. Полуниці знову засипати цукром (1 до 2) і по 20 хв. кілька разів на день проварити, доки ягоди не стануть прозорими, схожими на мармелад і нагадуватимуть цукати.
2. Полуниці пом"яти або пропустити через м"ясорубку. На 1 л полуничного пюре — 1 л цукру. Масу варити 20 хв., але не кип"ятити, закрутити. Це варення довго не стоїть, але аромат має справжніх полуниць.

Зараз ви читаєте новину «Дмитро Костюк за день збирає півтонни полуниць». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода