20 грудня 36-річна Галина та 39-річний Віктор Оксюковські з двома своїми та шістьма нерідними дітьми оселилися в селі Пнікут Мостиського району. Тут благодійна організація "Карітас-Спас" будує для опікунських родин ціле містечко.
До Пнікута з обласного центру майже 85 км. Село розташоване недалеко польського кордону. Автобуси курсують щопівгодини.
— До сиротів йдете? Там такі дві одинакові двоповерхові хати є. Поруч третю викінчують. А всього п'ять має бути, — провадить від сільської школи місцева 62-річна Ірина Корда. — Це все римо-католицький священик В'ячеслав Дорош для діточок з інтернатів будує. За благодійні гроші. Сільська рада виділила йому землю.
Двоповерховий будинок Оксюковських видніється здалеку. Він збудований із шлакоблоків, поки що не поштукатурений. Галина відчиняє дерев'яні двері, запрошує до хати. На руках у неї дочка 1,5-річна Ірина.
— Знайомтеся, наша рідна дочка 14-річна Юля, 17-річний Михайло. Молодших взяли під опіку. Вони всі рідні між собою. Надійці — 4 рочки, Назарчику — 6, Софійці — 8, Руслану — 11, Ромчику — 13. Іриночка з рук не злазить, відколи переїхала до нас, — каже Галина.
Діти по черзі вітаються. Софія кличе на кухню, просить сідати за довгий стіл. На ньому чай та солодощі.
— Забрали старших з інтернату, менших — з дитячого будинку. Ще місяця нема, а ми вже як рідні, — тішиться господиня. — Рік тому їхніх батьків позбавили прав. Пили сильно, не пильнували.
Щоб стати опікунами, Оксюковські торік звернулися до "Карітасу" львівської архідієцезії римо-католицької церкви.
— Ми самі зі Львова. На відправу до костьолу ходили щонеділі. У проповідях отець В'ячеслав оголошував про набір батьків на опікунство. Вирішили спробувати. При службі у справах дітей відвідували спеціальні курси, — долучається до розмови Віктор Оксюковський. — 30 навчань пройшли, жодного не пропустили. Бо хто двічі пропустить, автоматично вилітає. Слухали про відповідальність і труднощі, які нас чекають з чужими дітьми.
Як все було погоджено, по комп'ютері нам показали фотографії дітей. Наші були першими. Ми на них і зупинилися, — продовжує Віктор. — Далі ще з півроку відвідували їх в інтернатах, знайомилися, привикали.
З вересня Оксюковські переселилися в новий будинок у Пнікут. Вихідними забирали до себе дітей. У грудні, коли отримали документи на дім, переїхали всією сім'єю.
— Тут дуже зручно. На першому поверсі велика кухня, вітальня, ванна з туалетом і кімната для гостей, — показує будинок Галина. — На другому — чотири дитячі кімнати, наша з чоловіком та ще одна ванна. Все з євроремонтом. У майбутньому десь тут хочу ще бібліотеку для малих облаштувати. Чоловік у місцевій пекарні шофером працює, має 2 тисячі. Діти, яких ми прийняли, щомісяця отримуватимуть по 1200 гривень. У мене зарплата 2500 гривень. Це 35 відсотків від суми, яку отримують діти. Продуктами та миючими засобами забезпечує благодійна організація. Одяг на два роки вперед нам привезли із польського будинку сімейного типу. Іграшки, техніку спонсори та з управління молоді дали.
— До нашої організації "Карітас" чи не щодня звертаються самотні жінки, бездітні пари. Стараємося допомогти кожному, — розказує отець 35-річний В'ячеслав Дорош. — Є, звичайно, й такі, які заробити на дітях хочуть. Але таких швидко присікаємо. Вони не проходять психологічних тестів.
Потрібна довідка про несудимість
У Львівській області є 20 дитбудинків сімейного типу. У них влаштовані 128 сиріт і дітей, які позбавлені батьківського піклування. Переважно подружжя з нерідними дітьми селяться у власні будинки.
Батьки, які хочуть взяти на виховання дітей, повинні звернутися у службу у справах дітей за місцем проживання.
— Треба написати заяву, до неї додати довідки про несудимість, про стан здоров'я та доходи, — говорить 38-річний Володимир Лис, начальник Служби у справах дітей Львівської ОДА.
Дохід опікунів не має бути менше одного прожиткового мінімуму. Якщо майбутні вихователі проживають у селі, де грошей платять мало, повинні вести якесь господарство.
2 
1
Коментарі