Жителі села Гориньград Другий Рівненського району не можуть вчасно потрапити на роботу. Із початку року частину рейсів до обласного центру скасували.
У селі живуть 300 людей. До Рівного звідси — 15 км. Перевізник "Рівнепасвантажтранс", який раніше здійснював прямий рейс до обласного центру через село Біла Криниця, відмовився від маршруту через нерентабельність. Прямий проїзд до села коштував 3 грн.
— А нам тепер хоч плач! Пішки до міста далеко, — каже місцевий Валерій Лящук. — Залишили тільки автобус із довгим об"їздом через Шубків, а це 40 кілометрів. Він їде до Рівного понад годину, а проїзд в один бік коштує 6 гривень.
Перший рейс із села о 8.15. У місто прибуває о 9.30, коли робочий день уже розпочався.
— Дуже незручно, — підтверджує 32-річна Ольга. — У селі ніякої роботи немає, усі заробляють у місті. Хто на ринку торгує, хто на фірмі працює.
— Люди вже й підписи збирали, щоб дали нормальний маршрут, — каже сільський голова Валентина Осипчук, 51 рік. Вона кілька разів їздила в районну та обласну адміністрації, просила виділити додаткові рейси. — Результату немає.
Шофери геть обнагліли
— Ми оголосили конкурс на маршрут до Гориньграда-2 через Білу Криницю, але бажаючих туди їздити ще немає, — розводить руками начальник управління Володимир Пшеюк, 39 років.
На Львівщині приватні перевізники відмовляються довозити пасажирів у віддалені села.
— Водій автобуса номер 190 Львів–Великі Передримихи не захотів довозити двох людей на кінцеву зупинку у село Зіболки, — розповідає 52-річна Стефанія Жуковська зі Жовківщини на Львівщині на автостанції N2 у Львові. — Каже: "Я не повезу їх три кілометри, щоб не палити дизпаливо". Пасажири добиралися пішки. Моя невістка із Городоцького району. На вихідних у своє село Лісновичі взагалі не може добратися. Автобус Львів–Лісновичі не виїжджає на рейс, бо мало людей.
— Не краща ситуація з маршрутом Львів–Сокаль Червоноградського напрямку, — додає 61-річний Іван Васильович. — Водії питають, хто куди їде. Якщо близько — у Грибовичі, Дорошів, Куликів — не беруть. А лиш тих, що далеко — більше би каси зібрати. Ті шофери геть обнагліли.
Президент Асоціації "Львівський пасажирський транспорт" Роман Лобода, 50 років, ініціює проведення паспортизації зупинок у кожному населеному пункті.
— Щоб не було Львів–Бірки, для прикладу. А конкретно: кінцева зупинка — Бірки, вулиця така-то, хата така-то. Там має бути зупинка, вивіска, графік автобусів. Але для того нам потрібна підтримка місцевої влади.
На недобросовісних перевізників можна поскаржитися в управління транспорту облдержадміністрацій або в обласну асоціацію перевізників.
Люди ночують у родичів
Найбільша проблема із рейсовими автобусами — у гірському Верховинському районі Івано-Франківської області. Село Голошина простягається на 29 км. У ньому живуть понад 400 людей. Останній рейсовий автобус вони бачили 10 років тому.
— Не вигідно до нас стало автобус пускати, бо далеко, а людей мало. Та й обриви повсюди, шофери бояться обвалитися у ріку. Тепер, аби виїхати із села, треба зо три дні, — розказує жителька Голошини Марія Пилип"юк 50 років. — Люди наші йдуть пішки 12 кілометрів до села Грамотне, там ночують у родичів. На другий день звідти сідають на автобус, який їздить раз на день, і їдуть 50 кілометрів до Верховини. Назад так само з ночівлею.
8 
1
Коментарі