Десять років тому пенсіонер Андрій Магега, 75 років, із міста Комарно Городоцького району, вилікувався від раку сечового міхура. Протягом восьми місяців чоловік чотири рази на тривалий час відмовлявся від їжі. Нині Магега рідко згадує про хворобу та порається по господарству.
— На мені вже хрест поставили, — каже худорлявий Андрій Іванович. Запрошує в кімнату. Він мешкає із дружиною 73-річною Наталією Олексіївною. Син та дві доньки живуть із сім"ями окремо.
До пенсії чоловік працював інженером-будівельником. Занедужав 1997 року.
— У мене страшенно боліло коліно на правій нозі, — згадує. — Не міг і кроку ступити.
На лікування у львівських медичних закладах у Магег бракувало грошей. Андрій Іванович звернувся в Луцький обласний шпиталь для ветеранів та інвалідів війни, там працювала його родичка. Хворого одразу шпиталізували.
— Чоловік скаржився на біль у правому боці, — розповідає дружина. — Лікар сказав, що у нього грижа. Поклали на операцію. Через три тижні перед Великодніми святами Андрія виписали додому. Та йому все гіршало. На Паску в нього сталася внутрішня кровотеча.
У Комарнівській міській лікарні Магега здав аналізи. Показники РОЕ у крові вдвічі перевищували норму.
— Лікарі непокоїлися, що є всі ознаки онкологічного захворювання, — веде далі Наталія Магега. — Направили до районної лікарні в Городок. Там розвели руками. Ми зібралися і знову поїхали у Луцьк.
В онкологічному відділенні шпиталю в Магеги виявили одну велику та п"ять менших злоякісних пухлин у сечовому міхурі. Від операції пацієнт категорично відмовився. Пройшов хіміотерапію і повернувся додому. Через три місяці біль відновився. У районній лікарні дали інвалідність та виписали морфій.
Ми вже й священика закликали
— Знесилений лежав на ліжку. Ноги йому віднімало, я попід руки по кімнаті водила, — зітхає Наталя Олексіївна. — Говорити та молитися не міг. Вже й пам"ять почав втрачати, дітей не впізнавав. Ми вже й священика закликали. Та якось до нас зайшла дружина мого брата Катерина. Вона голодом лікувала епілепсію. Порадила Андрієві не їсти. Мовляв, йому вже все одно не зашкодить, то нехай спробує.
Катерина принесла дві книжки Малахова "Вплив голоду на організм людини" та "Біоритмологія та уринотерапія".
Наприкінці грудня 1997 року Магега почав голодувати. Спершу відмовився від їжі на 27 днів. Пив лише воду з медом.
— Під час голодування чоловік не приймав жодних ліків. Схуд на п"ять-шість кілограмів, — продовжує жінка. — Після голодування обережно повертався до їжі. У перший тиждень Андрій пив лише соки з моркви, яблук, капусти та червоного буряка, їв петрушку. Потім варила пісні супи.
Після піторамісячної перерви Магега знову почав голодування. Вдруге відмовився від їжі на 40 днів, пив джерельну воду та урину.
— Біль почав відступати, — продовжує господиня. — Після цього відмовлявся від їжі ще два рази — по 15 днів з півторамісячною перервою. Я голодувала разом з ним, хотіла схуднути.
Після дієти Магега пройшов ультразвукове обстеження. Лікарі здивувалися, ріст пухлин припинився.
— Мені тільки голод допоміг, — переконаний Андрій Магега. — Ракова пухлина любить м"ясо, молоко, солодощі, а без ситної їжі чахне.
Після того, як хвороба відступила, чоловік працював у полі, косив та випасав худобу. Тепер не відмовляє собі в їжі.
— Їсть і м"ясне, і солодке, аджику любить, — усміхається жінка. — А в Комарно його вже тричі хоронили. Та, дякувати Богові, зараз нормально почувається.
5 
35413
Коментарі
2