Під ранок 2 січня росіяни завдали масованого ракетного удару по Україні. Це була одна з найбільших атак від початку повномасштабного вторгнення Росії.
Ворог випустив по українських містах 99 ракет різного типу й 35 шахедів. Сили Протиповітряної оборони змогли збити 107 цілей, зокрема 10 "Кинджалів". За даними на ранок 8 січня, у Києві постраждало 54 особи, 3 людини загинули.
Через ракетний удар сталась пожежа у будинку в Солом'янському районі столиці. Рятувальники деблокували звідти близько 20 людей, понад сотню мешканців евакуювали. У багатоповерхівці сім квартир вигоріли повністю, ще понад 300 осель пошкоджені.
Кореспондентка Gazeta.ua побувала в зруйнованому будинку, поспілкувалася з мешканцями й постраждалими та дізналася, як там зараз живуть люди.
КОМПЕНСАЦІЯ
Чоловік у сірій флісовій кофті й чорній шапці несе на одному плечі білий мішок зі сміттям. Гострі обломки колишніх меблів і стін випирають назовні. Викидає все в бак перед будинком, біля якого акуратно складені старі побиті віконні рами.
- Приїхав другові допомогти. Зараз він живе у сусідів, бо в квартирі все рознесло. Як "прилетіло", то стояв якраз біля вікна. Сказав: "Відкинуло волною аж в край комнати". То він трохи дальше живе, там не вигоріли квартири, але вікна повибивало, - розповідає чоловік, зупинившись подивитися на підʼзди, що постраждали найбільше.
Панельна багатоповерхівка розташована за адресою вул. Мокра, 7. Будинок має девʼять підʼїздів і стільки ж поверхів. Вхідні двері знаходяться переважно з боку внутрішнього двору, який навіть зараз не можна назвати "безлюдним". Щоб побачити наслідки російського обстрілу, проходимо крізь арку в будівлі, яка півколом тягнеться над дорогою.
Російський ворожий удар мов розділив будинок на дві частини. Праворуч від арки під вікнами акуратно засаджені садки, частково закриті шаром мокрого снігу, ліворуч - брудна дорога й тротуар, вкритий чорним нальотом. Саме тут упали уламки ворожої ракети.
Тут тиждень все розгрібали
- Я тільки приїхала осьо, ще додому не заходила, - говорить жінка, на вигляд 60 років, у світлій куртці. У руці тримає тонку цигарку. - Моя квартира трохи дальше, повилітали окна, але всі остались цілі. Тут тиждень все розгрібали.
Родина Лесі вже замінила вікна в квартирі на нові. Міська влада обіцяє компенсувати витрати, каже.
- Вода холодна, світло дали, - каже жінка й кидає недопалок у смітник.
Будинок ввели в експлуатацію у 1985 році, а квартири видали працівникам столичного заводу. Під ногами хлюпочуть чорні калюжі, а черевики ковзають на розмоклій землі, яку розкидало вибухом. На місці, куди впали уламки, утворилася широка вирва. Бетонні блоки під невеликим пагорбом розтрощило від удару.
Найбільше постраждали третій і четвертий підʼїзди, бо вони якраз навпроти епіцентру вибуху. Запальна рідина й осколки полетіли просто на стіни квартир і спричинили пожежу. Верхні поверхи згоріли дотла.
На фасадах досі видно сліди полумʼя - кіптява осіла на панелях, вʼїлася в бетон. У вікнах без скла видно тільки чорні стіни, а на нижніх поверхах - потрощені меблі, побиті люстри й розкидані речі. Навколо будинку теж валяється одяг, який "винесло" з квартир ударною хвилею.
НЕМАЄ ЛОГІКИ
Із дверей четвертого підʼїзду виходить жінка в темно-зеленій вітровці. Схвильовано щось шукає в телефоні й запалює електронну цигарку. Приїхала прибрати в квартирі й викинути непотрібні речі, зізнається Олена.
- Тут мої діти жили. Але слава Богу, їх не було вдома, бо якраз ночували у друзів, - розповідає й пропонує зайти всередину. - Зараз триває експертна оцінка цих двох підʼїздів на масштаби ушкодження. Тут он і стіни повибивало, і комунікації всі нарушені. Говорять, що можливо відновити. У нас не вигоріла квартира, але нічого живого нема.
Усередині на сходах чути сморід нагару, здається, попіл осідає в легенях. Немає світла, тому Олена вмикає кишеньковий ліхтарик. Вода стікає по трубах і моторошно капотить, відбиваючись ехом в пустому будинку.
- Тут зруйнувало взагалі все, - каже жінка. - Якісь речі вціліли, але багато що повикидали.
Трикімнатна квартира молодої родини розташована на другому поверсі. Одразу за вузьким коридором, заставленим сміттям і коробками, вхід у кухню, спальню й вітальню. Усюди валяються потрощені меблі, які хвиля посунула зі їхніх місць. Полиці, шафи, дитячі іграшки - вкриті шаром сірого пилу. На стінах утворилися глибокі тріщини, а каркасна стеля подекуди звисає аж до підлоги. У туалеті стоїть розбитий унітаз.
- Сейф вцілів, - зітхає Олена. - Фотографії також залишилися, але документи згоріли. Пропонували дітям житло у гуртожитку, але їм поки є, де жити. Кімнати з протилежного боку трохи збереглися, бо якраз стіни захистили. Тут приби рати нема сенсу, тільки речі збираємо деякі. Але якби це був цегляний будинок - то нічого б не залишилося.
На верхніх поверхах важко розгледіти ознаки колишнього життя. Коридори завалені згорілими меблями, обвугленим залізом, стоять викручені рами велосипедів і пружини від матраців. Наскрізь видно ліфтову шахту, двері якої вивернуло в різні боки.
- Усі в якомусь розбитому стані. Ніхто нічого не розуміє, бо живі - і слава Богу, - зізнається киянка. - Ця квартира дітям дісталася від бабусі, а вона отримала житло від заводу. Приходимо зараз сюди тільки подивитися, що і як. Компанія якась має займатися відбудовою. Сказали, що в Ірпені було ще гірше, але вдалося відновити будинки. Закордонні спонсори обіцяли допомогти, але питання тільки, як будуть гроші ці використовувати. Наружну стіну треба демонтувати, а панельний дом - він же як лего складається.
Придбати нову квартиру родина не має змоги, бо отримують невелику зарплату. Тут не дуже багаті люди живуть, пояснює Олена.
- Начебто півроку будуть вивчати, проєкт якийсь робити, - продовжує. - Тут же проблема в тому, наскільки міцний фундамент. Он дитячий садочок був. Добре, що не працював, бо могли б діти в цей час там бути. Почали згрібати багато речей в квартирі. Дивишся - ніколи в житті не користувався б, бо насправді людині дуже мало треба. Найстрашніше, що це не перший і не останній раз прилітає. Це - рулетка. І я не розумію, чого вони сюди бʼють. Соломʼянський район же цивільний більше. Тут логіки ніякої немає. Але думаю, що ця війна ще надовго.
ПОЛОПАЛИСЯ БАТАРЕЇ
Більшість вікон у будинку забили ДСП-плитами й прозорою плівкою. Деякі мешканці вирізали отвори, щоб у приміщення хоч трохи потрапляло світло. Усередині відлунюються звуки молотка й дрелі, у вікні над аркою жінка на драбині шпаклює стелю.
- Ви Олена?, - питає жінка у чорному пуховику до колін. - Чекаю волонтерів, мали передати допомогу. Вони взагалі молодці, ми не знаємо, що б без них робили.
Любов Мельник мешкала в четвертому підʼїзді. Зараз живе у девʼятому - разом із родиною доньки. До жінки підходить зять.
- Нам ніхто нічого не робить, - зізнається Андрій. - Сьогодні прийшли три дядьки, пройшлись по підʼїзду, спустились - і пішли.
- То з комісії, кажуть. Не слухають взагалі людей, - додає Мельник. - Хтось хотів показати свою квартиру, а реакції ніякої. Я боса після вибуху ходила по квартирі, уся в крові, збирала побите скло. Волонтери теж допомагали.
Дочка вигнала мене в коридор між двох стін, і оце мене спасло
- Скло на друзки розлетілося з усіх вікон, шаф, дверей, - каже Андрій.
- І меблі теж. Я очнулась, тримаючи в одній руці мобілку, а в другій - якусь деревину, - згадує Любов. - Дочка вигнала мене в коридор між двох стін, і оце мене спасло.
Більшість мешканців будинку ховалися під час повітряної тривоги у коридорах або в паркінгу неподалік. Це врятувало людей, говорить жінка.
- Пишемо заявки кругом. Мало того, що мою квартиру розбило. Начався пожар - і її залили всю. На третій день Андрюша зайшов забрав якісь речі, а там по коліна гарячої води, бо хтось включив воду у підвалі, - каже Мельник.
- На восьмому поверсі порвані батареї, а вони включили. Аварійка не хотіла їхати, - обурюється чоловік. - Коли вже в екстреному порядку подзвонив у 102, то тільки потім вони передали це на ЖЕК і нам припинили подачу води.
Любов переконана, що відбудувати будинок можливо, попри тріщини у стінах та інші руйнування.
- Якби сразу взялися за це, а так ніхто не береться й воно продовжує руйнуватися, - розповідає киянка. - У квартирах уже полопалися батареї, бо якраз у 20-градусні морози вони включили опалення. Однокімнатні квартири збереглися за рахунок наших, але вибухова хвиля й туди дісталася.
"МУРАШНИК"
До будинку піʼїхали волонтери Los Solomas. Саме вони у перші дні після ракетного удару допомагали місцевим мешканцям і організували "мурашник". Зараз благодійники продовжують підтримувати людей і намагаються надати речі першої необхідності.
Чорноволоса дівчина виходить із машини й шукає прізвище Любові у списку. Із мінівену засновник організації Сергій Нікітін дістає побутову техніку й обігрівачі. У мешканців немає газу й гарячої води, тому волонтери закупили конвектори, чайники, електроплитки тощо.
- Я був в районі Індустріального в той момент, але така сила удару була, що здавалося, наче біля мене, - згадує Нікітін. - Люди навіть, що тут були, не одразу зрозуміли, що це прилетіло біля їхнього будинку. Бо якщо подивитися, коли надійшла перша заявка в ДСНС - через 5 хвилин після вибуху - то зрозуміло, що всі просто були в стані шоку. Багатьох мешканців же підкинуло, крутило, когось кинуло головою об стіну.
Коли Сергій приїхав на місце трагедії, то ще палала пожежа. Рятувальники довго намагалися ліквідувати загоряння, бо на будинок потрапило ракетне паливо, каже волонтер.
- За силою вибуху, так розумію, що це "Кинджал", - припускає Сергій. - Це добре, що в трьох метрах від підʼїзду, а не в сам будинок. Ми зашивали вікна людям, допомагали прибирати квартири, виносити речі, якщо власники були поряд.
До волонтерів зверталися також жителі сусідніх будинків. Вибухова хвиля покотилася далеко від епіцентру влучання уламків і вибила вікна кількох сотень квартир.
Люди шукають собі дім у родичів
- РДА давала постраждалим кімнати в гуртожитках, - каже Нікітін. - Від КМДА пропонували квартири в новому ЖК. Але через те, що він десь в Голосіївському районі, багато мешканців не хотіли туди переїжджати. Але немає можливості у міської влади тут дати житло всім. Тому люди шукають собі дім у родичів, знайомих.
У третьому й четвертому підʼїзді жити заборонено. Інші вже підключені майже до всіх комунікацій. Через відсутність вікон у квартирах холодно, пояснює Сергій.
- Ми роздаємо необхідні речі, щоб хоч якось покращити умови життя людей. Газу немає, тому потрібні електроплити, бо мешканцям треба нагріти хоч воду чи приготувати їжу. Залишаються в будинку і молоді, і літні люди. Найбільше допомоги потребують пенсіонери чи люди з інвалідністю, бо вони просто не мають можливості переїхати чи купити собі щось, - каже наостанок Сергій.
Звуки робочих інструментів не стихають навіть ввечері. Жителі прибирають у квартирах і намагають привести оселі до ладу. Повз час від часу проходять ремонтники - важко тягнуть по землі пластикові побиті вікна.
2 
79692
Коментарі
1