27 листопада по всій країні пройшли заходи з ушанування пам'яті загиблих від Голоду 1932–1933 років. У суботу о 14.00 біля столичної станції метро Арсенальна збираються з півтисячі людей. За півгодини вони рушать до Національного меморіалу жертв Голодоморів у парку Слави.
— Мамо, я теж хочу свічку і таку наклейку, як у тьоті, — 6-річна Юлія тягне за руку до черги. Навпроти входу в метро на дерев'яному розкладному столі чоловік виставив свічки, букети із чорнобривців та колоски пшениці.
— А дайте і мені свічку із колосками, — каже літня жінка. — Це безплатно?
— Що в наш час безплатно? — трохи ніяковіє продавець років 60. Одягнений в чорні штани, калоші і потерту шкірянку. Каже, приїхав із Київщини. Називатися, відмовляється. П'ять колосків і свічка коштують 5 грн, букет із чорнобривців, безсмертника, колосків та свічки — 10 грн, більша свічка із колосками — 25 грн. — Ці гроші ніщо порівняно із тим, що пережили ті люди, — поправляє шапку.
— Ціни, як в часи Голодомору, — жінка спльовує і йде.
За півгодини продавець витягає із великої дорожньої сумки останній пакунок свічок, а замість колосків виставляє стеблини вівса.
Поруч роздають чорні стрічки із написом "Голодомор 1932–1933 рр. — це геноцид. Пам'ятаємо" та паперові наклейки, які ліплять до одягу.
— Ні, дякую, я таку не візьму, — відмовляється 76-річна Галина Іванівна. Її чоловік мовчки ховає наліпку в кишеню. — Чи був Голодомор геноцидом, не доказано. Ну і що, що весь світ визнав? Наш президент не визнав.
Організатори намагаються вистроїти людей у колону. Просять іти повільно, не виходити на проїжджу частину. Роздають державні прапори. Попереду крокують дві літні жінки з рушником. На ньому — вишивка "Голодомор 1932–1933рр. — це геноцид. Пам'ятаємо".
— У нас усе село Соколове на Харківщині вимерло від голодомору, — каже Василь Гірко, 57 років. — Тому я тут. Хочу віддати шану померлим людям. Серед них багато моїх родичів.
Біля Національного меморіалу Голодоморів панахиду відправляють Патріарх УПЦ Київського патріархату Філарет, Патріарх Української греко-католицької церкви Любомир Гузар, представники Української автокефальної православної церкви та римо-католицької. Прийшли понад 5 тис. людей. Дехто молиться, дехто знімає відомих людей на мобілки. Чути, як поруч викрикують молодятам "Гірко".
Жінки звертають увагу, що Юлія Тимошенко прийшла в чорному пальті, але без хустки.
— Минулого року, помню, вона була у чорній хустині, — шепоче одна другій.
Після панахиди виступають екс-президенти Віктор Ющенко та Леонід Кравчук, колишній керівник Інституту пам'яті Ігор Юхновський та свідок голодомору Володимир Ткачук.
— Ми знаємо, що це був геноцид, ми знаємо винуватців, злодіїв і злочинців. Ми знаємо ще одну дуже важливу річ, що потрібно робити, щоб на українську землю ніколи не приходили такі страхіття, — каже Леонід Кравчук.
Віктор Ющенко відзначає, що до меморіалу прийшли набагато менше людей, ніж у попередні роки.
— Але і це пройде, бо я знаю — моя нація мудра. Вона все зрозуміє, все вивчить і, можливо, не 40 літ нам треба ходити по пустелі, щоб навчитися вимовляти одне слово. У кожного з нас біографія є дуже простою: я — українець, — говорить Ющенко. — Пам'ять жертв Голодомору вшановують звичайні люди, не дивлячись на формальності, не дивлячись на владу, її поведінку, її приклад, не дивлячись на політиків, тому що йдеться про людське, про українське.
Свої промови колишні президенти закінчують словами "Слава Україні".
Юлія Тимошенко не виступила.
8 
79692
Коментарі
6