У столичному етно-комплексі "Мамаєва Слобода" на Водохреща відвідувачі купались в ополонках і пробували гарячий куліш.
"Наші прадіди запорозькі козаки на Водохреще розстрілювали з рушниць та гармат "нечисту силу", котра чимдуж вискакувала з води, саме в ту мить, коли священик занурював у воду хреста, - згадують традиції організатори заходу. - Наші предки мали добру традицію, після служби в церкві й купання в крижаній ополонці, ділитись на верхні та нижні курені і битися навкулачки. Така боротьба називалась "Лава на лаву" - тобто стінка на стінку. Змагались за "Орданський Орден" - вирізаний крижаний хрест".
З козацької церкви Покрова Пресвятої Богородиці виходить у рудій лисячій шубі киянка Олена Микулець. Перед собою несе телефон-розкладачку "Бенк'ю Сіменс". По скайпу спілкується з сином Ярославом, 32 роки. Він з сім'єю живе у Буенос-Айресі. У Києві зараз 14.30. В Аргентині 9.30. Жінка несе телефон до ставка, у якому купаються 12 людей.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дідухові на Святвечір дають першу ложку куті
"У Славка в Аргентині зараз плюс 34 градуси у затінку, а в нас мороз руки-ноги відбирає, - розповідає Олена Ярославівна. - Мають їхати купатися на океан. Внучка хотіла побачити сніг. У них зараз літо. Анічка не вірить, що можна в сніг купатися ходити", - направляє телефон до озера Красавиця.
Двоє вусанів заходять у воду в сімейних трусах і вишиванках. Третій стрибає прямо з берега. Через мороз сорочка прилипає до тіла. Інієм покриваються довгі білі вуса і сивий оселедець.
"Ми з другом купаємось з 1984-го, - каже Валентин Миколайович. - У 1986 перед аварією в Чорнобилі купалися на Прип'яті. Вода там була чистіша, ніж в Дніпрі. Завдяки моржуванню досі живими лишилися. Реактор забрав у мене половину одногрупників, з якими з Києва на роботу в Чорнобиль приїхали. Цього року на день зустрічі з випускниками не піду. Залишились тільки Свєта і Люба. Зі Славіком по сусідству живемо, а з Валєриком на всі великі празники і так встрічаємось".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Янукович та Азаров не насмілились зануритись у Дніпро
Обтираються, одягаються, йдуть смажити сало на вогнищі. Всім бажаючим роздають гарячий куліш. Товариство купує по 150 грам медовухи. Перед тим як випити, кричать "Слава Україні". Сусідня компанія горланить: "Смерть ворогам!".
Кілька чоловіків діляться на команди і йдуть боротися навкулачки. Декілька чоловіків проривають опору. Суперники падають на сніг.
"Раніше на Водохреще село билося проти села, або ж куток проти кутка. Переможена сторона виставляла переможцям могорич. Гуляли усю ніч. То були найдовші у році вечорниці", - розповідає етнограф Людмила Загоруйко.
























Коментарі
1