Мабуть, немає такої держави, з якої сюди б не приїжджали. Навіть в університеті моєму людей більш як 10 національностей знаю.

Це крута можливість дізнатися про різні культури, традиції, стилі життя. Канада є збірною зі всієї планети.

Справді вражає і мене, і наших співгромадян. Я знала до переїзду про цей факт. Але навіть уявити не могла, наскільки спокійно люди тут ставляться до будь-яких викидонів. Кожен має право ходити так, як хоче: з ерокезом, напівоголеним, у традиційному одязі, із пірсингом. Ніхто ніколи не поскаржиться і не обуриться щодо цього.

У Канаді всі різні, але однаково один одного поважають. Це стосується і статі, орієнтації, раси.

Є навіть жарти про неї. Мовляв, якщо ти наступиш на ногу канадцю - він перед тобою вибачиться. Так і є. Імовірно, перепросить за те, що він став і спричинив незручності іншому. Ніколи не дозволять собі грубити чи хамити, особливо на роботі.

Також класика у Канаді - маленькі розмови, які мешканці можуть завести з будь-якою людиною. Наприклад, підійти на вулиці і сказати: "Вау, які у тебе класні шорти". На касі у магазині запитують, як справи. В Україні цього немає, але тут таке спілкування є традицією.

Я завжди кажу, що в Канаді ти не людина без машини. Між містами та провінціями великі відстані, доводиться багато часу проводити у дорозі від одного пункту до іншого.

Летіти можна годин сім, і витратити на це багато грошей. Я живу у місті Міссісага. До Торонто на автобусі їхати хвилин 40.

До найближчого супермаркету - 20 хвилин пішки, але це мені ще поталанило жити порівняно недалеко від даунтауну. До пляжу озера Онтаріо - 2 години йти. Або із сусіднього містечка Етобіко їхала майже 2 години чотирма автобусами.

Канадці поважають тварин та рослини. Ніхто не буле тут висмикувати квітку чи пиляти дерева на дрова. Платити штрафи доведеться за все. Не дай Боже, піти на полювання без ліцензії, навіть на маленьку тваринку. Усе карається законом. За таке ставлення до природи людину будуть зневажати.

Довго звикала до сортування сміття. У Канаді це роблять усі. Ділять на органіку, перероблюване, інше. Викидають окремо і вивозять у різні дні. Місцеві ставляться до цього надзвичайно відповідально. Наприклад, пакети для органічного сміття використовують спеціальні - легкі і такі, що швидко розкладаються.

Один із найбільших плюсів життя у Канаді. Але є свої нюанси. У лікарів принципово відмінне ставлення до багатьох речей. В Україні людину можуть направити на всі можливі аналізи, до всіх медиків, щоб витягти гроші. Тут навпаки намагаються звузити процес. Незручно, що довго доводиться чекати допомоги. Або швидка їде довго, або у черзі сидиш дві години.

Однак не зовсім безкоштовне лікування. Платиш за страховку, яка покриває витрати. Якщо громадянин Канади, то її, зазвичай, покриває провінція. Без неї можна за звичайну консультацію віддати $150-200. Але не всі послуги входять. Важко знайти страховку, яка б покривала витрати на стоматолога.

Немає високих парканів або ж взагалі може не бути. Більшість живе в традиційних американських будиночках. Високий паркан бачила тільки біля російського посольства.

Можуть залишати посилки під дверима просто навулиці. Рідко крадуть.

В Україні отримують дві-три вищі освіти та йдуть працювати в McDonald's чи десь продавцем. У Канаді рідко таке трапляється. Якщо хочеш працювати - можеш просто закінчити коледж.

В університет ідуть, коли вимагає професія або коли хочуть пов'язати життя з наукою. Після здобуття освіти в Канаді більше людей отримують роботу у порівнянні з Україною.

Це дивувало із самого початку. Тут не прийнято готувати 10-12 страв, щоб ламалися столи. Навіть на свята не влаштовують бенкети для гостей. Канадці ліниві щодо цього. Зазвичай, купують готове, замовляють у ресторанах. Вважають, що витрачати час на приготування їжі не варто.

Навіть коли запрошують на день народження, це не означає, що тебе нагодують. Може бути або формат "кожен приносить свою їжу - і всі діляться", або часто просто пригощають чаєм.

Якось я пригостила власницю квартири, у якій ми живемо, українськими стравами. Вона сказала, що також має почастувати чимось, сама з Індії. Здивувалась, коли вона принесла дві коробки з курятиною в кокосі з магазину.

Українці часто вважають канадців лукавими. Просто вони через надмірну ввічливість не скажуть нічого поганого в обличчя. Однак поза очі можуть говорити. Навіть коли щось хороше кажуть тобі - це не обов'язково правда. Важко звикнути до такого.