Наречена повинна виходити заміж невинною. Вінок - ознака цноти: які забобони прижилися в Україні

5

Християнство - це відносно нова релігія. Язичництво мало сильний вплив на предків, адже божества мали зв'язок із природою, яку людина завжди боялася. Генетична пам'ять зберігається в народі і накладається на нові традиції.

Язичницькі символи - матеріальні. Наприклад, каші ритуальні - подяка божеству родючості. Дідух, якого роблять на Різдво, вважається язичницьким символом та означає "рід", "родючість". Ми вносимо їх і не намагаємося зрозуміти, чи правильно це.

Відповідь можна знайти на ментальному рівні. Українці - добра нація, намагаємося все примирити між собою. "Від гав не відстали і до пав не пристали", як кажуть. Ми не відкидаємо поки язичництво, шануємо сонце, вітер, землю та інші сили природи.

Українська православна церква дуже демократична та дозволяє такі моменти вносити. Під час хрещення дитину занурюють у воду - також не суто християнський звичай. Ритуал очищення з'явився задовго до появи нашої релігії. Паска та крашанки також мають язичницьке походження, звертаємося до природи та врожаю.

Усюди, де є матеріальні символи та обрядовість, - язичництво присутнє, це фетиші та матеріальний прояв того, у що віримо.

Ми зберігаємо ті традиції та обряди, які історично закладені у народі. Тут варто зважати на те, як ми заселяли країну, як переміщалися після прийняття християнства, як нас перемішали згодом під час історичних процесів. Слобожанщину колись заселяли росіянами. На Захід вплинула Австро-Угорська імперія.

Найбільші свята, які відзначаються на державному рівні - Великдень, Різдво, Трійця та Покрова. У всіх регіонах традиції однакові, але відрізняються деталями. На Заході печуть більші за розміром паски - космачі. Полтавські - вищі, але худіші.

Навіть в одному регіоні можуть бути різні звичаї. Однак десь можуть святкувати більш традиційно. Усюди готують кутю, але кожен по-своєму. Залежить від кліматичних умов та достатку. Сьогодні можуть з рису готувати, хоча він прийшов набагато пізніше, а пшениця була завжди в Україні.

Традиції ділять на календарні - церковні свята, та родинні - весілля, смерть, хрестини. Коли розповідаю туристам про старовинні обряди народного весілля, згадую прості речі: наречена повинна виходити заміж невинною. Ознака цього - вінок на голові. Запитую у людей, чи не тому немає вінка зараз, бо не цнотливі дівчата. Більшість дивиться із подивом, мовляв, яке кому діло.

Однак це основа традиції. Квітка - символ невинності. І тоді дикість для мене - хто знімає вінок із нареченої. Сьогодні це роблять і мами, і свекрухи, і подружки. А має насправді наречений це робити. А вдягає його - дружка, дівчина, що має цноту.

Фата взагалі запозичена із Заходу. Прийшла тільки після першої світової війни в Україну. У 1950-х роках тільки почали використовувати її у костюмах.

Дивне також - занурення немовля у воду під час хрещення. Або ж коли миють покійника: воду не можна виливати на перехресті, бо буде нещастя у сусідів. Ноги померлого перев'язують тканинною мотузкою. Перед похованням ці "пута" знімають. Кажуть, що жінки зі злими намірами їх можуть забрати і напакостити комусь.

В українській культурі ми мали би святкувати біля померлого, бо той відмучився. Християнські традиції передбачають те, що близькі повинні сидіти біля покійного, горювати та відганяти зі свічкою злих духів.

Це все містика, у яку вірить навіть молодь. Впливають фільми та серіали. Демонізація, привиди, Хелловін - усе стало відкрите, завдяки соцмережам.

Вони покликані уберегти, посприяти чомусь. Предки намагалися пояснити причини природних явищ або відвернути їхню дію. Система забобон почала складатися з первісного суспільства. Приміром, шамани намагалися привернути чи припинити дощ.

Забобони залишились і до сьогодні, хоча світ став розвинений, а люди мають удосталь інформації. Їх започатковують і вкорінюють у сім'ї. Діти беруть приклад із батьків. Простий приклад: плюнути й постукати по дереву.

Залежить усе від статі, віку, місцевості. Серед побутових - ті, які зустрічаються у буденному житті.

Приміром, зранку першого треба побачити чоловіка, як виходиш із дому. Або побачив бабу із пустим відром - до бідності. У місті велика вірогідність того, що зустрінеш, то що - з хати не виходити?

Тут варто ділити країну за кліматичними умовами. У горян свої забобони, у степовиків зовсім інші.

У горах набагато важче жити, більше небезпек. Побутують забобони, пов'язані із тваринами, хижаками, скелями.

Біля морських узбережь є забобони щодо води, рибальства, вітру. Рибалка не має повернутися додому із пустими сітками.

Сучасна людина - професійна. Наші предки були або кочівниками або землеробами. Із родом діяльності завжди виникають нові прикмети.

Хто я така, щоб нав'язувати, у яку систему цінностей вірити. Сім'я виховується нацією. Вірити треба у себе та у прикмети, які повідали мати й батько. Також раджу вірити у позитивні забобони, налаштовувати себе на добро.

Навіщо накручувати себе дарма. Не ходи вночі на цвинтар, бо чого? Бійся живих - не бійся мертвих, я б так казала. Мої забобони будуть смішні для вас, а ваші для мене.

Сучасна сім'я, садочки та школи не привчають до єдиної системи цінностей. Забобони також входять у це поняття, однак в Україні поки культура розмита: не витворені поняття добра, зла, патріотизму, дружби, любові.

На Новий рік треба обов'язково вдягти нову сукню, нафарбувати очі та зробити манікюр - не абсурд? Одягли футболку навиворіт - знімайте та топчіться по ній, бо поб'ють. Виходите із хати і щось забули: коли повертаєтесь - обов'язково подивіться в дзеркало та три рази перекрутіться, бо поганий день чекає.

Істинна правда… Смішно. Щодо дзеркал існують давні побрехеньки. Для людини ця річ є дивною та незрозумілою. Вони віддзеркалюють, а у нашій свідомості розвиваються фантазії. Дзеркала пов'язані із різними магічними обрядами, ритуалами. Використовують їх у чорній магії. Через це склалося упереджене ставлення. Однак знову ж таки залежить від стереотипних уявлень.

Їх закривають ганчірками, якщо у домі є покійник, бо він ніби ввижатиметься потім у ньому. Хоча гроші не визирають чомусь. Вважають, що дзеркало всотує у себе енергію, його не можна переносити у нове помешкання.

Ці міфі розвіюються у працівників промислових виробництв, де вони їх розбивають часто. Колись дзеркало було рідкістю. А сьогодні - звичайна річ.

Ще кажуть: чим гостріше, тим бистріше. Пішло від циганських воріт, які мають форму кута. У кутах збирається пил, негативна енергія. Це вірування перенеслося на стіл. Говорять, що треба оминати гострих кутів. Але ти, як не сиди, заміж вийти це не допоможе.

Якщо кішка перейшла дорогу - треба схопитися за ґудзика. Мабуть, у середньовіччі десь усі вони були рябі, і народилася в якомусь виводку чорна. Її не видно у темноті. Мені здається, що несправедливо такими прикметами їх нагородили. Підозрюю, що це саме із середньовіччя пішло, адже маги використовували чорних котів, галок, воронів як помічників.

Коли переходить дорогу - стає на заваді, робить перетин. Коли наречені вперше приходять у двір до свекрухи, то їх треба перелити дорогу - очистити брудну невістку. А оскільки чорна кішка вважається негативним персонажем, коли з'являється на шляху, то це не до добра.

Тут вступають у силу в дзеркала. Вважають, що від спалаху дитина лякається, а її душа може вилетіти. У 1800-х роках з'явилася фотографія. Забобон не такий давній. У людини недосвідченою усе нове викликає страх. Немовля вважають незахищеним, а з віком, за християнськими віруваннями, ангел біля нього росте та оберігає. Ніхто не знає, чому не можна насправді, бо це вигадка.

Колись був низький рівень медицини, висока смертність дітей. Мовляв, жінка стає вразлива, коли вагітна, бо витрачає всі сили на плід. Щоб захиститись, дотримувалися забобонів. Ніби, коли стрижемо волосся, то відрізаємо дитині мозок, або вкрадемо сливу - у малюка буде родима пляма.

Не могли люди пояснити колись, чому дві жінки вагітні, а в однієї хворе дитя народжується. Бо вона ж до сходу сонця воду пила з криниці, мабуть.

Щоб скандалу не було. Сьогодні сіль - це не розкіш, а раніше була дорогою. Якщо розсипав хтось сіль, то звичайно, що будуть сваритися через брак ресурсів.

Національна ідентичність диктує забобони. Залежить від того, чим займаємося, як живемо. У євреїв свої забобони, у італійців свої. Тільки за 100 років минулого століття українців безліч разів ламали. Була війна, штучний голод. Європейці не розуміють, чому ми робимо такі запаси.

Забобони також пов'язані із цим страхом голоду, адже у генетиці закарбувалася пам'ять про події, збереглися традиції. Відкладати гроші на чорний день, боротися зі шкідниками, робити все, щоб був хороший урожай.

Був колись забобон, за яким баби з дідами наші виходили на шматочок землі - нивку - та мали закопати шкарлупки з великодніх яєць, сховати у зерно шматок засушеного пирога з Різдва, зайнятися сексом, щоб вродило. Для нас сьогодні це дивина.

У побутові та буденні забобони більше вірять жінки, оскільки вони здавна були берегинями дому та намагалися уберегти родину від злого, не привернути нещастя. Для цього виконували якісь ритуали. Іде чорний дим із печі - треба перехрестити, а не почистити. Щоб хліб удався - умитися свяченою водою, прокинутись до сходу сонця, одягти чисту сорочку.

Також жінка буде забобонна тоді, коли нещаслива в особистому житті. Чоловік забирає силу та відволікає від негативних думок. Однак і щодо дітей багато забобонів - імітативна жіноча магія. Більшість із них відходять у минуле, адже все автоматизовано, немає печі, глечиків, з'явилася медицина. Паски не печуть удома, борщ не готують кожен день.

Однак у деяких професіях і чоловіки забобонні. Гончар не пускав жінку до горна, щоб посуд не полопався. У вівтар жінок не пускають також.

Стійкі забобони у моряків, банкірів, таксистів, далекобійників. Пілоти дуже вірять у них, лікарі.

Я вчитель, не маю особливих прикмет. Але у жіночому колективі важко, тому деякі вішають шпильки від зурочення.

Чоловіка мого навчили батьки, що борщ можна їсти тільки у себе вдома. Син каже, що у нього ламається мотоцикл, коли він бачить поліцейського.

Тітка мені готує коровай у печі. Однак, поки не буде готовий, нікому не скаже про це. Встає о другій ночі, хреститься, миє руки свяченою водою, хрестить піч, вимішує вручну тісто. Поки коровай не витягне - макітру, у якій вимішувала, не миє. Окрім цього, під час процесу постійно щось робить. Каже, що треба бути у напрузі. Воду, у якій миє - виливає під плодове дерево, щоб наступний коровай ріс.

Японці, бояться вулканів. Усі розвинені країни архаїчно забобонні. Парадокс чи закономірність, не знаю. Так складається, бо у них вибудована система цінностей, передається культурна спадщина. В Україні не вчать історію та не шанують культуру.

Араби підмиваються тільки лівою рукою. Після кожного походу у туалет це роблять. Удома є біде або глек із водою. Потім вони вітаються лише правою рукою. Якщо ви до них потягнетеся лівою - здивуються.

Усі народні прикмети відображені у міфах і казках. Система уявлень з'явилася у наслідок спостережень людини за природою. Її боялися та вважали, що вона впливає на урожай, добробут. Залежать прикмети від кліматичних умов, у яких людина живе. Зв'язок якийсь є, але це не закономірність і не містика.