— Багато хто думає, що бандура — інструмент з минулого. Це не так, — каже композиторка 40-річна Соломія Мороз. Із бандуристом Володимиром Войтом виступила в музичній програмі Книжкового арсеналу. Бандура звучала із флейтою на тлі електронної музики.
Соломія Мороз народилася у Львові. У 12 років із матір'ю переїхала в Канаду. Вітчим — Віктор Мішалов, засновник і керівник Канадської капели бандуристів. Закінчила консерваторію в Торонто й музичний факультет університету в Оттаві. Навчалася в амстердамській консерваторії в Нідерландах. Зараз продовжує навчання в Англії.
У Британії відчуваєте свою українськість?
— Ні, скоріше почуваюся "дуже-канадкою".
Тобто?
— Коли говорю англійською, за моїм північноамериканським акцентом одразу визначають, звідки приїхала. Британці досить стримані. А я відкритіша у спілкуванні. Можливо, це вплив українського виховання.
В Україні часто буваєте?
— Так, останнім часом навіть частіше, ніж у Канаді. Мені тут подобається. Хочу допомагати колегам, підтримую культурний розвиток. Тут багато музикантів, які прагнуть міжнародної співпраці. Намагаюся сприяти реалізації різних проєктів.
Ви спершу були флейтисткою, а тоді стали також композиторкою.
— Завжди мала бажання не тільки виконувати музику, а й творити її. Перестроюватися у мене легко виходить. Можливо, тому що давно займаюся цими двома напрямками професійно.
Даю приватні уроки гри на флейті. Тепер більше працюю з людьми з обмеженими можливостями. Це робота зовсім немузична, радше соціально-адаптивна. Але досвід цікавий.
Хотіла б викладати композицію.
Чого б ви навчали своїх учнів передусім?
— Не обмежувати себе уявленнями про музику та композиційні підходи. Бути відкритими до різних напрямків у пошуку себе, стилю. Також важливо постійно ділитися досвідом із колегами. Приймати і переймати чужий. Якщо й критикувати чиюсь творчість, то робити це з пошаною.
Як народилася ідея проєкту, який ви представляли в Києві?
— Я познайомилася з Любою Морозовою, авторкою й кураторкою музичної програми Книжкового арсеналу. Вона приїздила в Гаддерсфілд. Це містечко на півночі Англії цікаве тим, що тут проходить найстаріший у Європі фестиваль експериментальної й авангардної музики. Люба шукала британських виконавців для виступу в Києві. Я їй декого порадила, але подумала, що й сама можу дещо запропонувати. Це наша програма з бандуристом Володимиром Войтом. Маємо спільні творчі інтереси — сучасна музика, імпровізація. Він грає на харківській бандурі (харківський спосіб гри на бандурі розробив Гнат Хоткевич. Інструмент утримують так, щоб можна було легко грати обома руками в цілому діапазоні. За СРСР його витіснили бандури Чернігівської фабрики. На них бракувало механізму для перелаштування. Тому важко щось заграти поза кількома тональностями. Так народну музику намагалися відрізати від коріння. — ГПУ). Для мене цей інструмент завжди був символом нелегкої української емігрантської історії. Ми знаємо про всі ці переселення бандуристів. Багато залишилися за океаном — у США, Канаді, Австралії. Але майже всі вони продовжували свою справу.
Бандура й електронна музика — незвичне поєднання.
— Для мене будь-який інструмент може бути частиною мого звукового світу. Цікаво розширювати темброву палітру, шукати нових музичних барв та інтонацій. Звичайно, завжди хочу трошки здивувати публіку. Бандура — дуже цікавий інструмент, особливо на Заході він сприймається з великим інтересом. Але цього разу я хотіла не просто вразити слухачів. А показати, наскільки чудово й сучасно із повністю новими композиційними підходами можуть звучати флейта й бандура, підсилені електронною музикою. Це заслуга також Володимира Войта. Він відкритий до нового і сам запропонував чимало цікавих ідей.
Дві композиції — це була імпровізація. Крім моїх авторських робіт, звучав, наприклад, твір сучасного американського композитора кобзаря Юліана Китастого.
Як оцінюєте рівень сучасної музики в Україні?
— Мій досвід обмежений музичними середовищами Києва та Львова. Але з того, що чула, можу сказати — рівень доволі високий. Особливо у виконавстві. Музиканти зацікавлені грати й вивчати сучасну музику. Водночас у композиторстві є певні складнощі — як в освіті, так і у функціонуванні цієї сфери. Інакше так багато композиторів не виїжджали б за кордон на навчання. Дехто там і залишається. Здається, в Україні їм важко вижити.
Коментарі