5 років жителі селища Замглай Ріпкинського району на Чернігівщині страхують корів у власній страховій спілці. Виходить дешевше, ніж у комерційних страхових компаніях, і менше тяганини.
У ніч на 13 червня в селищі загорівся гаражний масив. Там люди тримають техніку, худобу. Погоріли машини й мотоцикли. У вогні загинули домашня птиця, телиця та дві корови.
Майстер місцевого профтехучилища 59-річний Іван Савенко вночі гасив полум"я, а зранку розбирав згарище й закопував обгорілий труп своєї корови.
— О пів на дев"яту ранку страховик привіз гроші прямо на пожарище, — каже Іван Петрович. — Ми свою корову застрахували в комерційній страховій компанії на 2200 гривень. Платили по 132 гривні на рік. Ще дві тисячі нам повинна виплатити селищна "Каса взаємодопомоги". Туди платили 25 гривень на рік. Але згоріли одразу дві корови. Із грошима каса просить почекати, поки назбирають.
За хорошу корову нині просять 5–5,5 тис. грн.
— То ми й застрахували у двох страховиків, щоб виплат хватило купити нову, — додає дружина Савенка Валентина, 56 років. — Крім нас двох, молоко, сметану й сир їдять синова та доччина сім"ї. Продавати молоко тепер невигідно, бо закуповують його по гривні за літр. А онукам воно необхідне.
57-річна Ганна Лемешко корову встигла застрахувати. А от телицю — ні. Обидві тварини загинули під час пожежі.
— Раніше страхові компанії тягли з виплатами,— говорить Віктор Ворона, 59 років. — Часто навіть не всю суму віддавали. Замість двох тисяч платили тисячу-півтори. Тому люди й вирішили створити власну страхову спілку. Всі один одного знають, із грошима махлювати не будуть. Та й дешевше це.
Громадське об"єднання власників корів "Каса взаємодопомоги" в Замглаї створили 2003 року. Зареєстрували в сільраді як неприбуткову організацію. Єдина плата — керівникові об"єднання. Він не відпасає свою чергу. Для цього люди наймають пастухів.
Страховик привіз гроші прямо на пожарище
Спочатку господарі вносили на страхування по гривні-дві. Але й виплати були незначними. Потім вирішили їх підвищити. Платять за втрату корови 2 тис. грн. Якщо власник мусить здавати тварину на м"ясокомбінат, то до виручених грошей роблять доплату. Щоб господар за вимушений забій мав теж 2 тис. Корів меншає, суми внесків зростають. Цьогоріч страховиків залишилося 85, тож складаються по 25 грн.
Після пожежі вирішили збирати по 100 грн, щоб залишався запас. Якщо нещасних випадків не трапиться, гроші перейдуть на наступний рік.
— Якщо корова захворіла чи загинула — я її оглядаю, — розповідає завідувачка ветеринарного пункту Зоя Михайленко, 29 років. — Коли піддається лікуванню, рекомендую лікувати. У випадку, якщо господар не послухається й доріже скотину, страховки не буде. На безнадійно хворих і мертвих корів складаю акт із двома свідками. Такий самий, як для комерційної страхової компанії. Ми навіть дзвонили й уточнювали перелік хвороб, за якими настає страховий випадок.
За 5 років існування каси страховку виплачували 19 разів.
— Сім разів повну суму — дві тисячі, — перераховує квитанції керівник каси Ганна Прокопенко, 49 років. — У всіх інших випадках доплачували до м"ясокомбінатівських грошей по 200–300 гривень. Зараз для нашої спілки настали важкі часи. Корів меншає, і недавня пожежа змусила збирати по 100 гривень. Одні розуміють і з охотою приносять гроші. Інші виходять із об"єднання. Їх можна зрозуміти. Якщо тримаєш трьох корів, за страховку треба віддати 300 гривень. Та навіть цього невдалого року це дешевше, ніж у страховій компанії. Там би заплатили майже 400. Як рік закінчився, знов плати гроші. У нас же невикористана сума піде на наступний рік. Навіть якщо спілка розпадеться, роздамо внески людям.
2 
79692
Коментарі