"Хочу, щоб Україну швидше взяли до ЄС, тоді продам все – і куплю хату на Волині" – польський волонтер

11

Фото: Антон Букало

Із 24 лютого в Україні триває повномасштабна війна – країна-агресор росія бомбить українські міста, вбиває мирне населення. Рятуючись від жахіть війни, українці виїжджають до сусідніх країн. Найбільше наших співвітчизників приймає сусідня Польща. У найближчих до кордону містах облаштували волонтерські центри, де переміщені з України особи можуть відпочити, поїсти і прямувати далі Польщею або до іншої країни ЄС. Таких центрів у Польщі 31.

Центр для українських туристів у Перемишлі (близько 100 км. від Львова) облаштували в приміщенні колишнього гіпермаркету Tesco. Щодня до нього прибувають сотні автобусів із українськими жінками й дітьми. Біженців польська сторона забирає автобусами просто з кордону - привозять до гуманітарного центру.

Gazeta.ua побували у гуманітарному центрі в Перемишлі і дізнались, яке завдання виконує центр, які послуги отримують тут українці, чим допомагають волонтери.

Українців зустрічають волонтери з різних країн. Найбільше поляків, чехів, вихідців з України. Зустрічають автобуси з біженцями на парковці перед великою будівлею гіпермаркету. Кажуть слова підтримки і пояснюють алгоритм подальших дій.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Для українців спростили перетин кордону з Молдовою та Польщею: допоможе "Дія"

Войтек Войцік працює в центрі щодня. Зустрічає найбільше туристів, оскільки трохи знає українську, здебільшого звертається російською. До його обов'язків входить зустріти новоприбулих, зайти в автобус і пояснити, яку допомогу вони можуть отримати в центрі.

Говоримо з ним на парковці транспорту у перерві між прибуттям автобусів із біженцями. Він – у джинсах, бордовому худі і чорній куртці. На ній – жилетка салатового кольору із написами "пол", "англ", "рос." - мови, якими спілкується волонтер.

"Не сплю вже тридцять одну годину, можу трохи слова плутати", - посміхається волонтер. Маше рукою колезі з Польщі, щоби підстрахувала, якщо приїде новий автобус.

 

"Знаю Україну дуже добре – мій дід родом із Волині. Він, будучи вже старим – виїхав в Україну. Звісно, його хати вже не було. Познайомився з людьми з села, в якому народився, облаштувався там. Я поїхав подивитись, де він живе, подякувати знайомим і просто допомогти, як міг. Цікавився історією своєї родини. Хотів побачити, де дід народився, де вотчина. Потім мандрував Україною автостопом – проїхав усю від Маріуполя до польського кордону. Був у Луцьку, Рівному, Вінниці, Львові. Востаннє я їздив Україною 2018-го. На тому тижні потрапив у Львів - був шокований.

У Львів потрапив, бо друг працює з Червоним хрестом, він дістав інформацію, що у Львові дві старші жінки мають проблеми з серцем, що їм потрібен швидкий транспорт через кордон до Польщі, вони вирішили евакуюватись. Потягом або машиною їм було би небезпечно. Ми поїхали спеціальною автівкою, щоби їх забрати. Побачив, як місто змінилось – це був ще більший шок. Людей зараз дуже багато, так відчуваєш, що на 150 відсотків більше, аніж було 4 роки тому. Є блокпости, які бачив колись лише в Маріуполі. Побачив тепер їх дорогою до Львова. В самому місті поліціянти з автоматами. Бачив солдатів.

На Львів поїхав у середу, а що в Україні справді страшні події зрозумів на день раніше, у вівторок. До пункту прийшли двоє хлопців – вони працювали в Польщі. Просили знайти транспорт, щоби дістатись через кордон. Поїхали воювати. До того моменту ця війна для мене була субреальна. Коли познайомився з цими хлопцями, поговорив з ними з пів години, забрав їх своєю машиною на кордон – то в той момент усвідомив, що це серйозно", - розповідає.

Войтек придивляється до парковки. Пояснює, його кличуть найчастіше, бо він тут давно, знає, що саме має сказати українцям.

"Волонтерити пішов із шостого дня війни - щодня зустрічаю кілька тисяч українців. Близько 90 відсотків людей сюди приїздять автобусами, які чекають просто біля переходу через кордон. Перше, що побачить тут людина – я або такі самі волонтери. Після перших історій людей, які приїхали з України - плакав. Тепер вже плакати не можу - знаю, що мушу допомогти своєю працею. Задіяний в різних сферах. До волонтерів звертаються з будь-яких питань. Для мене головне завдання, щоби біженці, які виходять з автобусів, знали, що їм тут робити, щоби мали перші інструкції.

Найперше кажемо, що люди вже в безпеці. У нас є чай, кава, місце для відпочинку. З наступного тижня буде організована психологічна допомога. Розповідаю, що тут, просто на парковці можна взяти картку польського оператора - безкоштовно. Потім пройти до кімнати 7 - там реєструють подорожніх на рейс до місця, де їх готові прийняти. Це або Польща, або інші країни ЄС.

Після реєстрації пасажири мають як слід поїсти, відпочити. Тут все безкоштовно - завжди є смачна їжа, яку готують волонтери, чай і кава. Щодня приїздять різні люди, бізнеси привозять для українців щось своє. Сьогодні хлопці з Іспанії паелью готують. Я ще не куштував, але вигладає смачно", - вказує на парковку. Там троє чоловіків стоять біля великої металевої пательні, перемішують рис, пропонують страву покласти в тарілки жовтого кольору. Біля них стоять жінка у рожевій куртці з дівчинкою років 8-ми, куштують страву.

Біля автобуса чоловіки роздають сині пакунки тим, хто виходить з транспорту, в середині - цукерки, солодощі. Це благодійники, які хочуть підтримати новоприбулих.

"Кожен день хтось різний. Бачите, сьогодні памперси лежать стосом - хтось із бізнесів привіз - їх можна брати. Завтра вже щось інше буде. Все, що люди бачать на стійках, все, що тут є, - для українців безкоштовно", - каже Войтек.

 

 

"У всіх своє - хтось має політичні переконання, хтось ні. Більшість приїхали не за держави, а за людей, яким потрібна допомога. Ми робимо, що можемо. Для всіх людей вистачить рук для допомоги", - каже Войцек.

Каже, що мріє, щоби війна в Україні швидше завершилась, а нашу країну взяли в ЄС.

"Мрію, щоби Україну взяли до ЄС якомога швидше. Серйозно планую придбати хату на вотчині діда - на Волині, переїду туди. Готовий навіть продати все, що маю", - посміхається. Здалеку бачить великий автобус.

"Коли мені люди дякують - я кажу. що не варто. Ми братні народи. Я впевнений, що якби у Польщі сталась біда – українці так само допомагали би нам, - каже Войтек. Заходить до автобуса з жінками й дітьми.

"Увага! Важлива інформація! Ви в польському Перемишлі! І ви в безпеці", - каже.

Центр працює цілодобово. Всі послуги для українців безкоштовні. Центр не є постійним місцем проживання українців - він працює як тимчасовий пункт, де можна отримати медичну допомогу, їжу, одяг, скористатись дитячим або інвалідним візком. Щоби отримати статус біженця або попросити тимчасового захисту - переміщені особи мають звернутись до прикордонників одразу, перетинаючи кордон. Також статус можна отримати за місцем тимчасового проживання - у Польщі потрібно звернутись до відділу прикордонної служби у Варшаві або в центри для іноземних громадян. Рецепційні центри знаходяться по всій Польщі. Тут можна переглянути карту центрів. Реєстрація дає право на безкоштовне проживання та харчування.

Повна інформація для українських біженців: де зареєструватись, що треба знати про нюанси перебування в Польщі, як не стати жертвою шахраїв - тут.

В різних країнах ЄС працюють спеціальні центри для реєстрації українців. В Іспанії заявки приймає Національна поліція.

Що означає отримати статус біженця, які є ще варіанти для українців - можна почитати тут.

Як українці облаштувались у тимчасовому таборі на польському кордоні - можна почитати тут.

×