Технологія виготовлення ліжників на Гуцульщині мало в чому змінилась за століття.
Основою роботи традиційно є вовна. Замість того, щоб граблювати вручну, придумали спеціальну граблю-чесалку.
Ліжникарка Ганна Копильчук розповіла Gazeta.ua, що суттєвих змін зазнали узори.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У що вірили гуцули, коли ткали ліжник
"Сучасні майстрині стараються відновлювати старі та вишукують, що де збереглось. У реєстрі пише, що ліжникарством у нас займаються 100 жінок, але постійно це роблять не всі, можу нарахувати з 60 майстринь. Перші ліжники колись були тільки в полоску, а потім почали робити криві, потім на три чи чотири ромби. Може бути орнамент квітка", - пояснює.
За її словами, у виробництві ліжника є приблизно 18 етапів. У середньому потрібно 10 кг вовни на один ліжник. Для оздоблення жінка використовує природні кольори.
"Вони з овечої шерсті – білий, сірий і чорний. Ліжник з такими відтінками називається саморідний. Там немає жодної хімії, тому що немає фарби. Але є й такі, що фарбую. Основний колір – зелений, вишневий і червоний. Роботу треба починати з молитвою. Мати добру думку і в процесі не сваритися, бо хтось той ліжник використовуватиме, і негатив може відкластись на ньому".
Повне інтерв'ю з Ганною Копильчук читайте у журналі "Країна" за 17 червня.
Сніжну зиму в Карпатах можна побачити на світлинах 1920-1930 років. Їх зробили по селах нинішньої Івано-Франківської області. На фото відзняті місцеві жителі гуцули. Можна розгледіти колоритний традиційний одяг, притаманний для цього регіону.
3 
1
Коментарі