Майбутнє Криму вирішуватимуть росіяни-колонізатори

5

Документ двозначний. З одного боку непоганий, бо в ньому включено багато питань, які потребують впорядкування. Але вони не стратегічні, а тактичні, бо документ не містить аналізу того, як буде відбуватися деокупація, за яких умов і з якими проблемами стикнеться Україна і які запобіжники вона здатна поставити.

Це є нагромадження гасел, непоганих, про забезпечення прав людини, про створення центрів надання адміністративних послуг. Щоправда, з Криму два виходи й нагромадження ЦНАПів не потрібно, як і не потрібно це вносити в стратегію. Зведення будівель не стратегія, а тактичні кроки, які має здійснити держава.

А от стратегічних кроків в цій стратегії я, на жаль, не побачила.

Перед тим, як говорити про колабораціонізм та державну зраду необхідно окреслити рамки. Мали чітко окреслити — що є держзрадою, а що — виживанням на окупованих територіях. Для цього мали підготувати цілий пакет документів, що ґрунтується на міжнародних конвенціях про права громадян на окупованій території та на нашому українському законодавстві. Ці речі треба було розробляти, якщо в нас нема закону про колаборацію де чітко окреслено. Але коли ми не маємо чіткої позиції щодо співпраці з окупантами, то що ми будемо розслідувати?

Але ми рік у рік бачимо одну картину: щось трапляється в окупованому Криму і Прокуратура АРК відкриває кримінальну справу. Але ми не чуємо про те, щоб ці справи доходили до суду.

Активи бізнесменів з материкової України не арештовують за співпрацю з росіянами. Андрій Кліменко давно казав, що маємо створити певну інституцію, департамент, що б займався санкційною політикою, як в США. Цей орган шукав би активи та заморожував їх. Бо ми знаємо, що там де зрада, там, де співпраця з РФ завжди є гроші і зв'язки. Але наші кримінальні справи пусті, безіменні. Там не зафіксовані фігуранти правопорушень.

Воєнним злочином є насильницька паспортизація, тепер ще й відчуження земельних ділянок в українців.

Але ми не знаємо кого за це судитимуть. Ну президента Росії, окупанта Володимира Путіна, це зрозуміло, а кого ще? Чи судитимуть суддів, що виносять ці вироки, прокурорів? Люди, які вилучатимуть майно, хто вони — агресори, злочинці чи жертви?

Ми не маємо цих меж, а тому проговорення тез про розслідування фактів державної зради — це є продовження всіх цих медійних кримінальних справ по Віктору Януковичу, Павлу Лєбєдєву й Миколі Азарову.

Ці кримінальні провадження пафосні, для тих, хто їх веде, репутаційно привабливі, але не несуть за собою покарання та усунення небезпеки для країни.

Там нема ні слова про кримськотатарський народ, взагалі. Хоча постановою Верховної Ради України від 2014 року Україна визнала кримськотатарський народ корінним, а Меджліс та Курултай представницькими органами, а не громадськими організаціями. Більш того Україна гарантувала постановою ВР реалізацію кримських татар на самовизначення.

А в стратегії про це ні слова. Ба більше — в прикінцевих положеннях, де говориться про очікувані цілі, після всього того нагромадження гасел, сказано, що вся ця побудова ЦНАПів, збагачення України і є гарантуванням прав кримськотатарського народу.

Але це не стратегія, бо вона мала ґрунтуватися на аналізі процесів, що відбуваються в Росії, яка окупувала Крим, в самому окупованому Криму. Стратегія мала дати нам розуміння що ми маємо робити, щоб в певний проміжок часу швидко деокупувати півострів і відновити на ньому нашу юрисдикцію.

Нічого цього в стратегії нема. Все це написано у звітах правозахисників та активістів.

А от що стосується деокупації півострова — то це інша робота.

Не прописано що робити із дітьми сиротами, які залишилися в окупованому Криму. Як їх підтримувати, як їх вивезти, а це наші діти.

Україна мала б звертатися до ЄСПЛ з вимогою і роз'ясненням, що суди РФ це точно не ті суди, які мають розглядати ці справи. Нерухомість "віджиматимуть" не в громадян РФ у Ростові, чи Єкатеринбурзі, а в українському Криму. А тому й суди, які виносять рішення по вилученню цього майна мали бути в Україні.

І наші суди могли б провести цю процедуру в пришвидшений спосіб.

Тому і політв'язні швидко звертаються до ЄСПЛ, ще до того, як ії справи дійшли до Верховного суду РФ. Чому, бо для них ця процедура не обов'язкова, тому що для цього були спеціальні звернення та проведена робота.

Постає питання, що робити людині з Києва, яка має в Криму дачу, чи будинок батьків? Поїздка в окупований Крим для жителя материкової України є небезпечною для життя, нащо людям це робити? Хто їм сплатить за ці судові процеси, за адвокатів — це ж величезні кошти.

Багато людей з Криму є атовцями, активістами, людьми, яких переслідують за антиросійську позицію. Вони поїдуть на смерть!

Хоча стосовно комерції та комерційних об'єктів, то там історія краща, бо це закон про підтримання та взаємне гарантування інвестицій і це одразу подається в міжнародні суди. Там абсолютно інша процедура.

Тому й можна не звертати уваги на всі ці пункти — вони тактичні й провальні.

Більшість українців подаватимуть нічого не будуть, бо не встигнуть і не зберуть грошей.

Ця стратегія не відповідає на основні питання — як зберегти комунікацію, зв'язок з окупованим Кримом в кримчан, які переїхали на материк. Тут мало б бути кілька напрямів — чи то ми підтримаємо людей на окупованій території, створюємо фонд відшкодування, прописуємо як і кому мають бути нараховані виплати і як довести свою необхідність. Чи проводити репатріацію в межах якої люди зможуть виїхати з окупованої території й розраховувати на підтримку держави.

Окрім цього нема відповіді на те, що робити кримчанам без своїх представницьких органів влади. В переселенців з Донецької та Луганської області вони є. Завдяки цьому вони можуть отримати прописку, значно легше вирішують майнові права.

Кримчани так не можуть. Коли люди міняють паспорт-книжечку на ID-картку, то виписки про прописку не отримують.

Нема відповіді на це питання. Громадянам Криму не відповіли як позбавитися дискримінації на місцях.

Третє, а чи знаєте ви, що кримчани-переселенці не зможуть голосувати коли Крим деокупують. Вони продають майно в Криму і прописуються вже на материковій Україні. Зв'язок втрачається, а замість цього виникає небезпека.

І про це відповіді нема. Ми досі не розуміємо як це буде втілено в життя. Які функції ці кадри будуть виконувати, ден вони працюватимуть, де перебуватимуть. Ми що, змусимо цих людей на пам'ять вивчити назви кримських міст і посадимо відомо куди? В чому відмінність цих кадрів, де ми їх підготуємо? Де вони можуть працювати, чи ми візьмемо студентів, вивчимо, забудемо про них на певний час, а коли деокупуємо Крим — знайдемо?

Але це фікція, бо органи влади мають працювати, напрацьовувати певні механізми, стратегії, об'єднувати громаду. Нам сказано, що проведемо вибори після деокупації.

Питання на засипку — а чи не будуть обраними в нові кримські органи влади люди, які наразі там працюють?

Додам про важливість місцевої влади. Наші атовці-кримчани не можуть отримати житло. Квартири роздає місцева влада, якої в нас нема. Людям в Маріуполі видали житло і це було актом доброї волі, бо Маріуполь міг відмовитися. Ці люди просто вважали за потрібне допомогти тим, хто захищав їх місто.

Наші діти виїздять з Криму, вступають до українських вишів, але в паспортах ніде не зазначено, що вони з Криму.

Люди купують житло, перепрописуються і все. віцепрем'єр-міністр — міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексій Резніков чітко заявив, що колоністи зможуть голосувати, бо мають місцеву прописку. Ті, хто перепрописався не зможуть голосувати, бо вже не є кримчанами.

Це велика біда, бо обирати майбутнє Криму будуть колонізатори.