Ексклюзиви
Субота, 23 травня 2015 12:25
Іван Столярчук
Іван Столярчук
Іван Столярчук

Сонячний дядько Бі Бі

– У нього башка крутилась, як на шарнірах, – згадує басист "Братів Гадюкіних" Ігор Мельничук музиканта з концерту Бі Бі Кінґа. На виступ "короля блюзу" йому поталанило потрапити в Торонто на початку 1990-х. Особливо Мельничука вразив енергійний трубач, який кілька годин поспіль в екстазі від музики крутив головою.

Бі Бі Кінґ помер 89-річним удома, в Лас-Вегасі. Розмовляємо наступного дня після смерті легендарного блюзмена. Питаю, що Ігор думає про приказку "Блюз – це коли добрій людині погано, а попса – коли поганій добре".

– Судити когось лише за музичні смаки не слід. Попса теж різна буває. Я краще хорошу американську попсу послухаю, ніж бездарний український рок.

– А не бездарний український блюз де послухати? – цікавлюся.

– Був колись у Києві клуб "Баді Гай", ми там роки три постійно блюзували. На жаль, закрився. Зробили там якусь забігайлівку. Не знаю, може, це людям потрібніше – наїстися, ніж послухати блюз. Хоча в Києві місць, де можна набити живіт, – сотні. А от напитися гарного блюзу нема де.

Колишній тракторист Бі Бі Кінґ не міг запам'ятати акорди своїх хітів, тому на концертах переважно імпровізував. У расистські часи в південних штатах на публіку зміг виходити лише після авторитетного втручання Френка Сінатри. У 1940-х на серйозні сцени темношкірих не пускали.

– Бі Бі був дуже сонячний дядько, – каже Ігор Мельничук. – Підписував після концерту усім гітари. А свою називав Люсіль, як жінку. Купив за 30 баксів колись, у нього її вкрали. Обіцяв майже мільйон тому, хто поверне інструмент. Але так і не зустрівся до кінця життя зі своєю Люсіль.

Зараз ви читаєте новину «Сонячний дядько Бі Бі». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода