– Почему взрослые любят все старое? – вигукує 11-річний хлопець. Напросився до нас із племінниками пограти у вибивного.
– Якщо впіймаєш м'яч після кидка того, хто вибиває, отримаєш додаткове життя, – пояснюю йому правила.
– Никогда не cлышал о таких, наверное, что-то старинное, – каже.
Граємо в парку. М'яч падає на траву перед моїм сином-другокласником. Він шулікою кидається на нього. Піднімає, радіючи.
– Павле, додаткового життя не буде. Ловити треба було, як у футболі, доки м'яч не торкнеться землі, – кажу.
– В футбол ногами играют вообще-то, – не вгамовується новий знайомий.
– В американському футболі передачі приймати можна лише в повітрі. Ми про цей вид футболу говоримо. Павло його знає, тому розуміє, про що я, – терпляче тлумачу.
Оголосив перерву, аби коротко розповісти про спортивні культури інших континентів.
Колись купив на секонді юніорський м'яч для американського футболу. Влітку на пляжі іноді влаштовуємо з племінниками та іншими дітьми змагання.
– Вы опять что-то свое допотопное выдумываете, – хлопець не дуже збирається мене слухати.
– Никита, пора домой! – до нашого гурту підходить його баба.
– Странные они, все время откудава-то правила непонятные достают, – коментує він їй проведений із нами час.
Це чує мій син:
– Але ж ти не українською говориш, а якоюсь допотопною, як у старовинному Радянському Союзі, – кидає йому на прощання
2 
1
Коментарі
1