- Випий гарєлки! Закуси драніками! Купи лляний трикотаж! Сходи на концерт Люби Успенської! - кричить з усіх боків центр Вітебська у день "Слов'янського базару".
До міста приїжджаю якраз у розпал фестивалю. Обходжу літній амфітеатр, де відбувається "слов'янське єднання". За кілька сотень метрів, у тихому парку, знаходжу самотню червону цегляну будівлю. Це - музей Марка Шагала. Закохані на його знаменитій картині "Над містом" летять саме вітебським небом. Саме місцевого єврейського скрипаля на полотні "Бестіарій і музика" купили торік корейці за 4,18 мільйона доларів.
Цього року бабусь не привезли
Відвідувачів у музеї нема. Обходжу два поверхи - літографії з кониками Шагала, його офорти до французького видання гоголівських "Мертвих душ". На згадку хочу купити альбом із роботами художника. Але не знаходжу його ані в музеї, ані в міських книгарнях.
Із раю старого єврейського кварталу знову потрапляю на "Слов'янський базар", й одразу згадую "Країну мрій". Цьогорічний фестиваль на київському Співочому полі мене розчарував. Найбільше задоволення я отримував тут від бабусь, яких щороку звозили з найвіддаленіших сіл Полісся, Карпат, Полтавщини. Вони співали. Після такої автентики вже не хотілося слухати етно-рок у виконанні міських підлітків. Цього року бабусь не привезли.
У наметі білоруського Лідського пивзаводу прошу налити місцевого.
- Ще не підвезли, - відповідає жіночка за шинквасом. - Візьміть, он хороше, імпортне пиво, - радить. - Але дороге, - і показує на холодильник із пляшками "Оболоні".
3 
1
Коментарі
4