Можете мене й не пробачати, але називати вертепного персонажа словом "єврей" - то вже як розповідати дітям казку про братів, де два розумні, а третій - "альтернативно обдарований".
На жаль, я не жид. Був би ним - мав би більше прав обстоювати використання цього слова. Але одного такого чистокровного жида я знав. Сподіваюся, таких жидів, тобто свідомих євреїв ставатиме все більше.
Я - прихильник слова "жид" в українській мові - не закликаю всіх повально його вживати, бо, як правильно каже наш співробітник Ельдар, може статися великий вибух через малу іскру людського дебілізму. Однак в обхід дебілізму я до цього терміну в прийнятних ситуаціях стараюся потрохи призвичаювати - якраз аби позбавити бочку пороху.
Виріс я на Золочівщині і вперше почув, що цей термін образливий - десь у середніх класах львівської вже школи.
Ну, що мені до російського слова "уродливая", коли в мене "вродлива" - це гарної вроди. Словацькою увага буде "позор", у чехів "черстви" - свіжий, "вунявкі" - парфуми, а польською "пукать" - це просто стукати. А "запамєнтать" польською означає не запам'ятати а забути.
Мої доводи "за" - у тому, що розмовляю українською. При цьому я не мушу розшукувати, а що ж окремі слова значать у другій, третій, стоп'ятнадцятій мові. Якби всі так копирсали - то не мати нам багатьох, а то й більшості, слів. Ну, що мені до російського слова "уродливая", коли в мене "вродлива" - це гарної вроди. Словацькою увага буде "позор", у чехів "черстви" - свіжий, "вунявкі" - парфуми, а польською "пукать" - це просто стукати. А "запомнєчь" польською означає зовсім не запам'ятати, а навпаки - забути. Якби всі ці народи озиралися на єнзик рускі... Кожна мова має слова, співзвучні з протилежними за змістом іншомовними. Сприймати все через призму російської - це наша, сподіваюся, тимчасова хвороба.
В останній українській Книзі року BBC - "Танґо смерті" львовознавця і львоволюба Юрія Винничука - Йосип Мількер повіда?є: "Нас було четверо нерозлучних друзів. Українець, поляк, німець і я, жид. Так-так, жид. Ми тут в Галичині інакше себе й не називали, це в 1939-му, коли прийшли визволителі, то наказали нам називати себе євреями. Але "єврей" було образливе слово для кожного жида. То було трефне слово. Назвати когось євреєм - то було однаково, що назвати приблудою, покидьком, нікчемою. Але після того, як німці винищили жидів, у Львові поселилися самі євреї".
Але то ж персонаж, скажуть недовірливі. То зумисне для таких наводжу ще слова нашого сучасника. Заступник головного київського рабина Давид Мільман у грудні 2012-го: "Мені особисто, як людині, не як духовному лідерові, слово "жид" подобається. Для України, так само як і для Польщі, - це слово традиційне. До революції взагалі не було іншого визначення. Важливо, що вкладає в це слово людина, яка його виголошує. І це не можна врегулювати ніяким законодавством. Погодьтеся, слово "кохана" теж можна вимовити так, що жінка зрозуміє, що її ненавидять".
"Нас було четверо нерозлучних друзів. Українець, поляк, німець і я, жид. Так–так, жид. Ми тут в Галичині інакше себе й не називали, це в 1939–му, коли прийшли визволителі, то наказали нам називати себе євреями".
І тут ми підійшли до призабутої козацької приказки - "Не ймення тебе красить, а ти його краси". Ну, перевчився вже народ називати калік інвалідами - але чи рівень суспільного співчуття і допомоги таким людям від того покращився? Легше всього, за прикладом "найдосвідченішого маргінала і відщепенця" Дмитра Корчинського, сказати: "Називаймо кожного, як він просить, а не як є - жидів євреями, циган ромами, москалів росіянами, а мене прошу називати Володарем гір і степів, бо позначення "українець" мене ображає". Ні, я - прихильник очищувати ім'я, а не рятуватися постійними перейменуваннями. Особливо зайві вони там, де зовсім непотрібні, як у випадку з жидом у слов'янських мовах.
Витоки. Чомусь прийнято "захищати" це словечко саме Польщею. Там, бачте, так. Але "так" називають богообраний народ по всьому світу. Походить слово від Юдеї, а вона, у свою чергу - від Юди. Латинське Judaeus, кочуючи світом, багато де змінило заголовне "й" на "ж", зокрема - в англійській: Jew (Джю). Польською ?yd, хорватською ?idov, чеською ?id, словацькою ?id, латвійською ??ds, литовською ?ydai,.. на їдиші Yid.
В підтвердження, що цим словом саме називали, а не прозивали людей, можна розповідати невіруючим про Жидівський курінь у війську ЗУНР. Так-так, не тільки лікарською справою допомагали гебреї українському визвольному рухові. Показово, що в УНР навіть Міністерство Єврейських Справ діяло. Цікаво, які ще країни можуть похвалитися такою увагою до іноземних громад. Саме в той час слово "єврей" стало набувати офіційного поширення.
Так само ж і слово "негр" українці здебільшого вживають на в якості образи. І з ним теж дивацтва - навіть у культурно вихованих людей негроїдна раса - є, а негрів - немає, хоч у перекладі з латини "ніґер" означає якраз "чорний". Чорними, до речі, таких людей борці з расизмом у багатьох країнах називати "дозволяють". Але я би прикметник "чорний" лишив під інші змісти, коли маємо для представника раси чітке окреме слово. На Чорногорію ж кажуть МонтеНеґро не з наміром принизити. Називати афроамериканцями, погодьтеся, довго і кострубато. Та й не точно - раптом він не американець зовсім. Або не з Африки, а з Австралії.
Ось, що висловив про усе це 16-річний Манзі Нґайза зі Штатів, коли з гуртом друзів приїжджав до Києва на футбол:
- в Америці люди остерігаються навіть натякати на колір моєї шкіри. Бояться видатися неввічливими. Тому там весь час почуваюся незручно. Відчуваю, які зусилля вони над собою роблять і як стежать за кожним словом. Чорним не назвуть нізащо, бо, мовляв, побачу в цьому расизм. А українці роблять це просто. Бо так воно і є. Коли ми зайшли у київську крамничку, один засмаглий українець подивився на мене і каже: "Я трохи підсмажений, а ти, бачу, просто пересмажений". Тут я можу по-справжньому розслабитися. Українці не приховують своїх почуттів і відчуттів. Це чесно. З ними легко.
Але багатство мов - ще й у легкому словозамінюванні, а людського розуму - у вмінні цим користуватися. Хто не прагне нікого образити, той і вибачатися не має за що, але щоб не дразнити зайвий раз людський дебілізм своїми іскрами, можна часом задля розмаїття вжити щодо чорношкірого і "мавр", і "арап". А з жидами по-українськи - ще легше, ніж із неграми. Завжди є змога сказати "ізраїльтянин".
2 
1
Коментарі
60