1945 року на Потсдамській конференції керівники СРСР, США й Англії прийняли низку рішень, якими підтвердили, що їхня мета – знищення німецького мілітаризму й нацизму і створення гарантії того, що Німеччина ніколи не буде спроможна порушити мир в усьому світі, що німецькому народові буде надана можливість здійснити реконструкцію на демократичній і мирній основі.
Спочатку союзні держави проводили у своїх зонах окупації Німеччини більш-менш узгоджену політику. Розпустили та заборонили нацистські організації, притягнули до судової відповідальності воєнних злочинців й активних нацистів. Сприяли відновлення виробництва. З антифашистських активістів створювали органи місцевого самоврядування.
Однак із часом з'явилися серйозні відмінності в підході до відродження країни. Американські, британські та французькі окупаційні правління у своїх зонах проводили політику, спрямовану на побудову демократичного громадянського суспільства, заснованого на свободі особи, її невід'ємних правах, приватній власності. Дозволили демократичні партії й організації.
За кілька років після Потсдамської конференції російська мова набула статусу першої іноземної.
Західні держави прагнули до розширення господарських та інших контактів між своїми окупаційними зонами. У грудні 1946-го Сполучені Штати та Велика Британія підписали угоду про економічне об'єднання своїх зон, яке назвали Бізонією. Після приєднання до неї у 1948 році французької зони окупації, Бізонія перетворилась у Тризонію. Швидкій відбудові
зруйнованої економіки Західної Німеччини значною мірою сприяло її приєднання до Плану Маршалла, за яким вона одержала близько 4 млрд. доларів американської
допомоги та кредитів.
На відміну від політики своїх недавніх союзників, СРСР в окупаційній зоні готував ґрунт для насадження тоталітарного режиму. Влітку 1945-го радянська влада відновила
Комуністичну партію Німеччини. Комуністам надавали керівні посади в органах самоврядування, в управлінні промисловими підприємствами, справами освіти й культури.
Перш за все радянська окупаційна влада почала насаджувати в усі сфери життя німців російську мову. За кілька років після Потсдамської конференції російська мова набула статусу першої іноземної. А вже потім ішли англійська та французька.
- Шкільна освіта будувалася так, що російська завжди була на перших позиціях, – пояснює німкеня, вихователь за професією, Елізабет Ванюра із міста Заксенгайма. Жінка кілька
тижнів перебувала на відпочинку на курорті "Миргород".
- Без знання російської мови за часів Микити Хрущова та Леоніда Брежнєва перспективи отримати керівну посаду у східній Німеччині - Німецькій демократичні республіці - були примарними. Моя перша іноземна мова була латинська, друга – французька, третя – англійська. А в НДР російська була головною серед іноземних мов. І зараз, коли я розмовляла з багатьма людьми, що звідти приїздять, то запитувала, чи ще вивчають російську. Більшість каже, що так, - пояснює німкеня.
Ще й сьогоднішні на території Східної Німеччини виходять газети та журнали російською мовою, існують цією мовою інтернет-сайти.
3 
1
Коментарі
9