У Полтаві в кафедральному Свято-Успенському соборі провели панахиду з нагоди 175-річчя із дня смерті Івана Котляревського. Під час служби освятили хрест, котрий увінчає пам'ятник на могилі зачинателя сучасної української мови. Подібний хрест на могилі стояв до 30 років минулого століття. Пам'ятник хочуть реставрувати та надати йому первісного вигляду.
Cтароукраїнська писемна мова занепадала. Тож "Енеїда", "Наталка Полтавка" і "Москаль-чарівник", написані на основі живого усного мовлення, започаткували новий етап формування літературної мови.
Народився Іван Петрович Котляревський 9 вересня 1769 року в Полтаві. Його дід був дяком, а батько канцеляристом міського магістрату.
Навчався у Катеринославській семінарії. Там засвоїв латину, німецьку і французьку мови, познайомився із російською і античною літературами, а також поетикою, риторикою та богослов'ям, навчився майстерності віршування.
Особливих успіхів досяг у перекладах античних авторів (такі заняття передбачали навчальні програми) – Вергілія, Горація, Овідія та інших. Пізніше подібна практика неабияк прислужилась Котляревському в його творчості.
Після смерті батька змушений був, у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем, у якому опинилась сім'я, припинити навчання і поступити дрібним чиновником на службу в Новоросійську канцелярію, що знаходилась у Полтаві. Далі кілька років учителював в поміщицьких маєтках, потрапивши таким чином у саму гущу народного життя з його віковічними традиціями і незасміченою мовою. Все це, зрозуміло, у майбутньому знайшло відображення в його літературному доробку.
Майбутній письменник із 1796 по 1808 рік перебуває на військовій службі в Сіверському карабінерському полку. У ранзі штабс-капітана бере участь у російсько-турецькій війні. У 1808 році виходить у відставку.
Над поемою "Енеїда" починає працювати із середини 1790-х років.
Ця поема ще у незавершеному вигляді, поширюючись у cписках, користувалась неабиякою популярністю як серед простого люду, так і серед поміщиків та дворян. Бо автор торкнувся в ній найболючіших питань, що були в центрі уваги тогочасного українського суспільства.
Одним із них була втрачена козацька воля. Перший крок на цьому шляху Катерина II зробила у 1764 році, скасувавши гетьманство і організувавши на території України Слобідську та Новоросійську губернії. А у 1775 році за наказом російської імператриці було зруйновано і залишки української державності – Запорізьку Січ. Що це означало для українського народу, письменник висловив у таких рядках "Енеїди":
"Пропали, як сірко в базарі!
Готовте шиї до ярма!
По нашому хохлацькому строю.
Не будеш цапом, ні козою,
А вже запевне що волом "
Судячи з резонансу, викликаного появою "Енеїди", мало хто з колишніх козацьких осавулів чи полковників під впливом твору Івана Котляревського розчулено не згадав про своє українське коріння.
Тож появу на межі XVIII — XIX ст. у зрусифікованому українському суспільстві "Енеїди" можна порівняти хіба що з вибухом бомби, бо несподівано з'явився твір, у якому дотепною українською мовою розмовляють усі – від селян до царів.
Перші 3 частини твору були надруковані у 1798 році.
А повністю поема побачила світ лише після смерті автора – у 1842 році в Харкові під заголовком "Вергилиева Энеида на малороссийский язык переложенная И. Котляревским".
3 
1
Коментарі
37