Історик пояснив ставлення нацменшин до української мови

Після здобуття Україною незалежності держава мало приділяла уваги політиці пам'яті, вважає історик Віталій Нахманович.

"Довгий час після набуття незалежності українці і Україна в цілому жили, як діти – все добре, всі навколо друзі, ми нікому не заважаємо, ні від кого нічого не очікуємо. Ну історія була, та кого вона цікавить. Яка там історична політика – нехай собі науковці пишуть історичні книжки.

Такого не буває. Бо насправді нація, держава – це не просто малюнок іншою фарбою на карті світу. Це певна цивілізація. А цивілізацію визначають не її кордони, а її культура, в самому широкому сенсі. Це і історія, і пам'ять про цю історію, і мова, і література, і цінності, традиції, форми спілкування. І саме це відрізняє одну державу, країну, народ від іншої", - каже історик, передає "Еспресо".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Активна русифікація почалася в період застою

Угорці, румуни, греки, болгари та представники інших народів, що виступають проти обов'язкового викладання українською в школах, знають російську. Половина нею спілкуються і не знають своєї рідної мови.

"І в них це ніколи не викликало жодних заперечень, тому що до Росії ставлення, як до нормальної самодостатньої держави – якщо тут панувала Росія, то звісно вона насаджувала свою мову і нема жодних питань. А Україна – це що таке? Щось незрозуміле. Яка українська мова?! Дякуйте, що вам дозволили провести кордон на мапі і називатися державою. А ви що, хочете, щоб тут реально була Україна? З якого дива?! Ніколи такого не було – і на тобі. І це ж не зла воля – це психологічна реакція. Тобто ніхто не звик, що тут є щось самодостатнє. То є простір, за який треба боротися – не обов'язково зброєю, не обов'язково захопити, але це треба покрити ідеєю, тобто це має бути частиною нашої цивілізації", - вважає Нахманович.

×