Садові інструменти гартують в оливі

 

Перед цим обнуляють структуру металу

— Зараз всі лають Радянський Союз, але інструменти тоді робили крєпші, ніж зараз, — каже 73-річний Микола Петренко з райцентру Первомайськ Миколаївської області. — Кострубаті, незручні, важкі. Але ж вєчні, надьожні.

Микола Ілліч працював інструментами, виготовленими 40–50 років тому.

— Лопатою можна гвозді перебивати, косою дерева рубати, сокирою будь-якого дуба звалиш, — говорить. — Метал закальонний, інструментальний, із великим вмістом вуглецю. Аж дзвеніли в руках. А сучасні китайські вміють тільки красиво на поличці лежати. 10 хвилин попрацював — тупляться, треба точити. Сильно натиснеш на лопату — одразу ламається.

Радить, як доглядати за інструментом.

— Не хочете мучитися все літо, то зберіть по двору лопати, сокири, молотки і сапи, — каже. — Познімайте держаки, занесіть металеві частини до коваля. Попросіть загартувати й закувати. Я довго мучився, доки так не зробив. Зараз на руки легше.

Загартувати інструмент можна вдома.

— Не так, як у професійній кузні, але її ще попробуй зараз знайди, — каже 57-річний Ігор Майданик із міста Умань Черкаської області. — Для загартування треба мати газовий паяльник чи грубку. Варто брати дубові дрова або антрацитове вугілля. На вербі й осиці не нагрієш.

Знімає з інструмента дерев'яні держаки. Перший етап — випалювання металу. Розігріває грубку, кладе інструмент на жар. Як нагріється до температури 750°C, тобто стане яскраво-червоного кольору, грубу перестає топити. Залишає на ніч повільно стигнути з інструментом усередині.

— Випалювання — це так зване обнулення структури металу, — продовжує. — Другий етап — власне гартування. Нагріваю сокиру до 800 градусів — це аж світло-рожевий колір. У цей час ставлю поряд два відра. Одне з водою, друге — з відпрацьованою моторною оливою. Як сокира нагрілася, дістаю щипцями й занурюю ріжучою частиною на 3–4 сантиметри у воду. Десь на 2–3 секунди. Вона паруватиме, тому треба ворушити вліво-вправо. Як ріжуча частина почорніє, вкидаю сокиру в оливу. Треба одразу накрити відро кришкою, бо може загорітися.

Третій етап — відпуск металу. Його роблять, щоб зняти внутрішню напругу всередині і щоб інструмент не був крихким. Слід помістити його в розігріту до 250°C духовку на годину й повільно остудити.

— Перевіряють закалку інструмента звичайним напильником, — каже Ігор Майданик. — Якщо ковзає по металу, дзвенить, не зачіпляється — значить, загартовано добре. Якщо легко заточує, вгризається у метал — закалка нікудишня.

Так сам гартує лопати, сапи, молотки.

×