Вечір перед Водохрещами в центральних і східних областях України називають Голодною або Пісною кутею, на Поліссі — Водяною або Писаною. А на заході України — другим Святим вечором або Щедрим вечором, бо перед старим Новим роком тут куті не готують.
— Перед Йорданом, на Щедрий вечір, рихтуємо всьо то само, що і на Святий вечір, — розповідає Ольга Новаківська, 71 рік, із села Сороцьке Теребовлянського району на Тернопільщині. — Заносимо дідуха знову, знову робимо кутю, варимо сушеню з яблук, грушок. Варимо борщ пісний: бараболя, фасоля, буряк із цибулькою зажарили олією. Має бути дванайцять пісних страв, то робимо ще й капусту і пироги з капустою.
Важливою стравою є пісні "світовечірні" голубці:
— Начинка — гречка з картоплею. Брали бараболі, яварили, товкли і туди насипали півлітри гречаних круп сухих і замішали. Помастили жареною цибулькою на олії. Завертали їх у капусту, клали в каструлю, туди доливали водички, олію і пекли. Як челядь велика, то в п"єцу (печі. — "ГПУ") пекли, зараз — у духовці.
Уже як повечеряли, робимо з дідуха хрестик і запихаємо у пиріг
На столі обов"язково має бути великий пиріг.
— То вже як повечеряли, робимо з дідуха хрестик і запихаємо у пиріг. І так він стоїть до рання, — додає її сестра Ірина Подоляк, 74 роки. — Лишаємо кутю, пиріг, ложки лишаємо — мерлим.
Дідух — сніп чи пшениці, чи жита, чи вівса, хто який має — стоїть у куті від Святого вечора до Нового року, — пояснює. — На Новий рік тікає, щоб дідуха не засіяли діти. А на Щедрий вечір знову приносят. Постояв — і на Йордан знов забирають. Але перед тим, як приходим із церкви, воду наливаємо в якусь мисочку, а з того дідух а робимо кропило таке, з колосочків. Беремо під пахву хліб, ідемо вперед посвятимо в хаті, а тоди подвір"я — від злого духа. Ще беруть тіста такого рідкого-рідкого, свяченою водою розробляють і на каждих дверях хрестики роблять. Як не дай Бог слабий хто, то тії хрестики навіть зчісують і дають пити зо свяченою водою.
Йорданська вода очищає від лихого ока і пристріту
Різдвяно-новорічне дванадцятидення завершується 19 січня святкуванням Водохреща.
— Колись у нас святили воду на річці, на Ляхівці, — розповідала 2006-го Клавдія Садовська 1929 року народження із села Петропавлівка Куп"янського району на Харківщині. — Із льоду робили престол, скатьоркой накривали. У річці хреста вирубували з льоду. Ставили його й буряковим квасом поливали. І він такий червоний стояв. А ополонка так, як хрест виходила. Там батюшка воду освячував. Казали, як хрест у воду опускає, з води чорт вискакує і на старую вербу – плиг. А мужики стріляли з ружжя — Коляду розстрілювали. А як баби прийдуть стірать на Ляхівку, то нечистий ухватить за тряпки і знову пурхне в воду — раньче ж дома не стірали, а на річку ходили. То не разрішалося мо з тиждень бабам стірать. Шоб вода чиста була, шоб не бруднити.
Йорданській воді приписують чудодійну силу. Вона очищає людей від недуг, лихого ока, уроків і пристріту. Набрана у пляшки й банки, вона не псується протягом року. Додаткової сили набирає вода, в яку опускали срібні гроші, корали, вуглинки.
Ковтком освяченої води розпочинають на Хрещення трапезу. Дівчата й жінки вмиваються нею, щоб зберегти красу й молодість. Освяченою водою господарі кроплять хату, реманент, домашніх тварин. Окрім свиней і курей — їх вважають тваринами нечистими.
На Лівобережжі та Слобожанщині років сто тому на Водохреща влаштовували каруселі на льоду, кінські перегони та кулачні бої стінка на стінку. Билися чоловіки з сусідніх сіл. Перемагали ті, які відтіснили суперника з льоду. Бувало, переможених переслідували аж до їхнього села й знімали там церковний дзвін. Повертали його за викуп, на який переможці й переможені гуляли в шинку.
16 
1
Коментарі