Великий піст триває сім тижнів. Четвертий із них називають Хресним або Середохресним. Цього року він почався з понеділка, 28 березня.
— Уся четверта нєдєля Великого посту — то вже буде Середохрестя. Вона якраз посередині посту: половіна, три тижня, пройшла, а друга половіна, три тижня, до Паскі залішилася, — каже 86-річна Софія Ніколаєнко, переселенка із чорнобильського села Товстий Ліс, яка тепер живе в селі Липівка Макарівського району на Київщині.
Неділя перед Середохресним тижнем у православних і греко-католиків називається Хрестопоклонною або Хрещатою. У суботу напередодні на всеношній виносять із вівтаря прибраний квітами й зеленню хрест і кладуть на аналой — столик із похилим верхом перед іконостасом, посеред церкви. Там стоїть упродовж майже тижня — до наступної п'ятниці. Увесь цей час віряни б'ють перед ним доземні поклони. Далі хрест повертають на вівтар. Квіти з нього забирають і використовують як ліки або для купання немовлят.
— У середу на сій Хресній нєдєлі печуть баби хлєб і роблять із того тєста хрестики, — продовжує Софія Ніколаєнко. — Се як би ровно середіну посту позначалі. Так і казали на сюю середу — Середопістя. Качають такіє двіє качалочки, складають їх навхрест і в печі печуть із хлєбом. Хрестиків такіх рабілі три. І як виїжджає чоловєк перший день у полє, дак треба худобині дать цього хрещика шоб ззєла — чи коню, чи волу — коліс же воламі оралі. Ну, дак як виїжжають орать уперше в поле, дак циє хрестики розломлювалі да худобє давалі — шоб дужиє булі.
Другий хрестик, каже, закопували на ниві в землю, щоб краще родила й не було бур'янів. Третій клали в торбу або коробку із зерном, яким засівали ниву. Перед тим, як кинути першу жменю зерна, надкушували середопісний хрестик і примовляли:
— Дай, Боже, і на той рік їсти свій хліб.
Повернувшись додому, рештки середопісного хрестика віддавали дітям як подарунок від зайчика.
За середопісними хрестами ворожили на майбутній урожай. Перед випіканням в один клали зерна пшениці, в другий — ячменю, у третій — вівса. Які зерна після випічки піднялися догори, те, можна сподіватися, добре вродить цього року.
Випіканням хрестиків із тіста відзначали середину Великого посту і в інших місцевостях Полісся. Приміром, у селі Краснобірка Радомишльського району на Житомирщині:
— Пекли хлєб на четвертой нєдєлє посту в середу. Розчиняли в дєжечках. А вуон як ізіде, то на самий перод брали потрошку цього тєста і качали хрестики, — розповідала 2003-го тоді 89-річна Наталія Гордін. — Скуолько мужчин у хатє, стуолько хрестиков пекли. І це мужчини шоби тиє хрестики і зз'їли. А ув адін клалі гроші, мєдні, — ну скуолькісь там копійок. Кому той хрестик попав, той круглий год будє щаслівий. І то вуон же і будє засєвать на полє, бо його рука считаєтса щасліва.
Сусідка баби Наталки 86-річна Теодозія Степанчук згадувала, що її мати пекла хрести на всіх членів родини:
— Їх звєрху мастилі медом і пасипалі свячоним маком. Єлі хрещики тиє всє, шоб здоровим буть і нє болєть. Да бралі хрещіка та корові давалі, як на пашу перший раз вигонілі — шоб була дужа, да ніхто нє сглазів, шоб і молока ніхто не забрав. А в батька мого були пчоли, так він ішов до пчол на пасіку з оцим хрещіком, глядів їх, шоб пчоли не болєлі, шоб роїліс і шоб меду багацько наносіли.
Дівчатам і дітям у середу Середохресного тижня загадували "перебивати піст":
— Клалі дошку на палєно і плігалі так. Напримєр, я стаю на адін канец дошки, а ти — на другой. Раз плігніш, два й дошка — трісь! О, це вже значить "піст перебили". І так за день тих дошок поперебиваєш багацько.
Хто дотримується строгого посту, той на Хрестопоклонному тижні нібито в ніч із середи на четвер може почути шум і тріск. Це так Великий піст "ламається навпіл".
Рушником із хреста-"фігури" втирають хворі очі
Хрести бувають натільні, обітні, надгробні та придорожні. Натільний хрест — обов'язковий атрибут християнина. Його людина отримує при хрещенні й має носити до кінця життя. Обмінятися натільними хрестами означає стати побратимами навіки. Загубити — до нещастя або раптової смерті. Людину, що зняла з себе хрестика, вважають вразливою для нечистої сили.
— Може такого і у вадє затащіть шось на дно, і на сплячаго шось напасті, і русалка залоскататі — так калісь стариє людє казалі, — стверджує 86-річна Софія Ніколаєнко, родом із чорнобильського села Товстий Ліс. І додає: — Як спати лягаєш — перехрестіся сам і окно перехрести, шоб нішо тебе ува снє не трівожило. І скажи: "Ложусь спать на горах, кладу Бога в головах, Матір Божу у ногах. Буду хрєстітьса, буду малітса, якій мєнє сон пріснітса". І як встав уранці — тоже перехрестіся, шоб дєнь був тєбє хароший. І якшо на тєбє нє так, чи хтось глянув, чи подумав — пєрєхрєстісь, се воно й дє дєнєтса.
Осінивши себе хресним знаменням — перехрестившись трьома пальцями правої руки справа наліво — відганяєш і знищуєш зло силою розіп'ятого на хресті Ісуса Христа. Захрещування в народі вважають оберегом від нечистої сили, пристріту й зурочення.
Обітні хрести колись у селах ставили для порятунку від мору, хвороби, неврожаю, стихійного лиха або смертельної загрози собі чи близьким. Придорожні хрести-"фігури" — встановлюють і досі — при в'їзді в село, у центрі села та найчастіше на роздоріжжі. Вони оберігають місцевість від усього злого й нечистого. Прикрашають "фігуру" квітами, стрічками. Жертвують на неї рушники, хустки, фартухи. Рушником із "фігури" утирають хворі очі, квітки вживають для купелі хворих немовлят, а відваром із трісок лікують зуби.
Викладені навхрест лопата й кочерга можуть відвернути грозову хмару
За язичницьких часів хрест також був священним знаком. Символізував сонце, життя, плодючість, безсмертя, процвітання й удачу. У багатьох українських селах від Слобожанщини до Закарпаття й донині вірять, що викинуті на подвір'я навхрест лопата й кочерга можуть відвернути грозову хмару, бурю й град. Або захрещують їх гілками свяченої верби, складеної хрестом.
Нанесений хрест — крейдою, вугіллям, вогнем від свічки, зроблений із колосся, воску або тіста є оберегом від злих сил. Щоб захистити від них людей і худобу, такі хрести ставлять на Різдво, Стрітення, у Великий четвер на одвірках дверей і вікон хат і господарських будівель, на колодязях.
4 
1
Коментарі