Весняне пробудження природи відзначають українці під час тижня Колодія, який ще називають Колодка, Масниця, Сиропусний тиждень, Сирна неділя, Пущення та Загальниця. У цьому році святкування припадають на 4-10 березня.
Обряди пов'язані з Колодієм походять від трипільців - 6-5 тис. років тому. Їх проводили напередодні Новоліття – Нового року, який починався з появою першого весняного місяця-молодика перед весняним рівноденням. Пізніше Колодія включили до християнського календаря і відзначали протягом останнього тижня перед Великоднім постом.
Колодієм називали молоде Сонце, яке від Різдва вже підросло і набралося сили, розкручувало Сонячне Коло, тобто ставало Коло-Дієм. Відганяючи зимові холоди, воно передає свою силу і тепло природі та людям.
Хоча є деякі відмінності у проведенні його в різних регіонах – зміст і характер були однаковими. Це – суто українське свято, і йому немає аналогів у інших народів. Проводили обряди, пов'язані із проводами зими і зустріччю весни. Вони мали характер загального примирення, злагоди та всепрощення. Влаштовували народні гуляння, якими намагалися розбудити природу від сну. Не планували значних робіт, а славили Колодія, Сонце та Весну.
Колодія ще вважали Богом шлюбу, любові, здоров'я і злагоди. Головну роль протягом тижня відводили жінкам. Тому цей тиждень ще також називали "Бабським тижнем", а Колодія - "Бабським святом". Чоловіки мали слухатися жінок і витримувати їхні збиткування.
Головним обрядом було "чіпляння колодки" – маленької вербової колодочки, яку перев'язували стрічечкою. У понеділок "колодка народжувалась", у вівторок – "охрещувалась", у середу – "похрестини", у четвер – "помирала", у п`ятницю "колодку хоронили", у суботу - "оплакування колодки", а у неділю відбувалось завершення життєвої долі "колодки" - молоді одружені жінки "волочили колодку" - прив`язували її до неодружених парубків та дівчат.
Оскільки, ніхто не бажав носити колодку, то від неї відкуплялись кольоровими стрічками, танцями, піснями або їжею та напоями.
Парубкам чіпляли до руки чи до пояса колодку - загорнуте у полотно вже справжнє полінце, - у такий спосіб намагалися карати затятих одинаків. Пам'ятаючи про такий звичай, парубки заздалегідь готували "відкупного" грішми, подарунком або могоричем.
Дівочу колодку оздоблювали паперовими квітами, барвистими стрічками та прив'язували дівчині, що забарилась із заміжжям, до лівої руки. Дівчата теж могли відкупитися стрічками, намистом, хустиною чи танцями і піснями.
В окремих місцевостях прив'язували колодку й батькам до ноги - у покарання за те, що своєчасно не одружили своїх дітей. Звичаєве право українців осуджувало тих, хто ухилявся від подружнього життя та продовження роду. А Колодій нагадував:
"Не жинився єси, то колодку носи!"
За народним повір'ям, Колодій — як Бог і опікун шлюбу, щедро обдаровував здоров'ям, злагодою, достатком тих, хто створював родини, дарував подружжю діточок.
На масляному тижні не вживали м'яса, а виключно молочні продукти, та зазвичай вшановували худобу. У храмі освячували продукти масло, молоко та сир.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Якщо хлопець вибирає вареники з солоною начинкою, він упертий"
Основною обрядовою стравою Масниці, були вареники або пироги з сиром, які вживали з маслом чи сметаною. Іще пекли млинці - на пошану Сонцю.
Наприкінці тижня проводилися масові гуляння на майдані. Встановлювали гладенький та високий стовп. Його часто намащували салом, а на верх підвішували чоботи. Хлопці змагалися за право дістати їх, найспритніший отримував приз — пару чобіт.
Всі обрядові дійства супроводжувалися піснями та хороводами, пригощанням один одного млинцями. Закликали весну:
"Ой, весна, весна, ой, весна-красна,
Що ж ти нам весна-красна принесла!
Принесла я вам ясне Сонечко,
Ясне Сонечко у віконечко!"
А традиційним завершенням гулянь є спалення величезного опудала Масляної (Мари, Зими), яке символізує проводи холодів і народження Весни та нового життя.
В цей день прогнозували й погоду. Вважалося, яка "сиропустна неділя", такий і Великдень. Якщо Сонце сходить вранці, то ранньою буде і весна.
Багато народів березень вважали першим місяцем нового року, серед них й українці. Найчастіше пов'язували його з весняним рівноденням - 21 березня.
У стародавній Індії на початку березня відзначали мале свято богині Дурги. А велике свято цієї богині індійці святкували на осіннє рівнодення. Так, зиму в Індії традиційно проводжають святом холі – свято фарб. У цей день спалювали чудовисько Холіки та проганяли худобу по вугіллю.
У стародавньому Римі в березні було свято Кібели, на якому жреці оплакували Аттіса - символ сонця, яке поверталося на весну. На 2-й день після оплакування Аттіса римляни зустрічали весняний поворот сонця всенароднім радісним святом.
7 
35413
Коментарі