Ексклюзиви
Четвер, 27 грудня 2012 14:53

Верблюже молоко та попіл захищали мури Самарканда й Бухари від землетрусів
5

Бухара - місто, яке, починаючи з 5 століття до н.е. росло і розвивалося на одному і тому ж місці, на перехресті караванних доріг Великого Шовкового шляху
Фото: Фото: too-too.net
Бухара, фортеця Арк (палац еміра). Зараз 70% пам'ятки - це руїни, крім декількох королівських будівель, які функціонують на даний час як музеї
Арк впродовж століть був головною резиденцією бухарських емірів. Це було місто в місті - з житловими будинками, майстернями, лавками, і звичайно палацом правителів і палацовими службами
Парадний в'їзд в Арк. Нагорі - галереї з терасами, звідки емір міг спостерігати за подіями на площі
Арк - це свого роду королівське місто всередині міста, найстаріша споруда Бухари,що височіла з 5-го століття до 1920 року, поки не була зруйнована Червоною Армією

Творці шедеврів Самарканда, Бухари, Хіви, Шахрісабза, Термеза, де нині сконцентрована основна частина архітектурних пам'яток Узбекистану, були знайомі з методами інженерної сейсмології та зводили споруди з оглядкою на можливі землетруси.

Про це повідомив доктор технічних наук Кабул Абдурашидов, професор кафедри "Будівельна механіка і сейсмостійкість споруд" Ташкентського архітектурно-будівельного інституту.

"Дослідження значного числа пам'яток показали, що до часу переходу монументальної архітектури на обпалену цеглу - у 9-10 століттях н.е. - зодчі були знайомі з різноманітністю впливу на них сейсмічних поштовхів, - зазначив він. - Не викликає сумнівів їхня обізнаність у питаннях поведінки об'єктів, зведених на щільних або рихлих грунтах, у випадку землетрусів".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Якщо хтось відкриє могилу Чингісхана, то світ рухне"

Професор Абдурашидов розповів цікаві подробиці: "Вдалі рішення для зміцнення сейсмостійкості середньовічних архітектурних споруд виникали у творчих пошуках не одного покоління майстрів. Зокрема, зодчі дійшли висновку про те, що тільки еластичні будівельні матеріали та конструкції є дієвими антисейсмічними факторами".

В якості в'яжучого будівельного розчину в кладках з обпаленої цегли застосовували тільки лессову глину й місцевий алебастр, відомий в Середній Азії під назвою ганж, або ганч. Однак ганч ніколи в чистому вигляді не застосовувався - додавалися деревний попіл, верблюжа сюзма (молочний продукт) і рослинна олія.

"На диво майстерно робили кладки з особливих квадратних цеглин. В перших рядах товщина розчину між ними в горизонтальному і вертикальному швах була більше за саму цеглину - більше 50 мм і поступово зменшувалася до верху до 8-10 мм. Це також породило особливі конструкції фундаментів на глиняних подушках і, нарешті, своєрідні очеретяні пояси в цокольній частині стін. Таким чином, основою сейсмостійкості пам'яток архітектури стали однорідність і еластичність матеріалів", - розповів експерт.

Зараз ви читаєте новину «Верблюже молоко та попіл захищали мури Самарканда й Бухари від землетрусів». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 120
Голосування Який результат покаже збірна України з футболу на Євро-2020/21?
  • 1) не вийде з групи
  • 2) дійде до 1/8 фіналу
  • 3) дійде до 1/4 фіналу
  • 4) дійде до 1/2 фіналу
  • 5) дійде до фіналу
  • 6) виграє турнір
Переглянути