Жителька Луцька Іванна Костюк на горищі свого будинку виявила церковні документи, яким майже 100 років. Їх вели у церкві святого великомученика Пантелеймона села Гнідава та в приписній церкві Преображення Господнього села Черчиці. Ці села увійшли до складу Луцька. Передала знахідки у Державний архів Волинської області.
"Мій дід із Кременецького району Тернопільщини після закінчення духовної семінарії в Луцьку отримав парафію - Гнідавську церкву з хатою, була іще одна. З середини 1950-х влада почала закривати храми, комуністи палили всі документи. Діду дали ділянку на колишньому церковному подвір'ї перед річкою Жидувкою – тепер Нагірна вулиця. Побудував хату, а ті церковні хати удержавили й заселили туди переселенців із Польщі. Він устиг, мабуть, винести ті церковні документи й заховати на горищі. Знали, що вони там є, бачили, але поки дідусь живий був - не чіпали. 13 років тому помер. Нещодавно робила ремонт, вилізла на горище і знайшла ці папери. Вирішила здати в архів, щоб онуки випадково не викинули як непотріб", - розповіла Gazeta.ua Іванна Костюк.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як в СРСР цензурували листи
Серед документів найбільше метричних книг. У них реєстрували народження, хрещення, вінчання та смерть.
"Знайдені книги вели з 1922-го українською й польською. Бо тоді українські землі входили до складу Польщі. Писалися в церквах Черчиців, Кічкарівки, Омелян і Гнідави. Крім імен і прізвищ зареєстрованих є інформація про сімейний стан батьків і свідків, хто давав згоду на шлюб. Більшість шлюбів укладали за згодою батьків. За неграмотних зазвичай підписувався хтось письменний. У книзі актів знайшла вінчання прабабці з дідом чоловіка моєї рідної сестри. Вони жили на Кічкарівці.
Є й посвідки від священників. Наприклад, якщо наречена була місцева, а чоловік з іншого району. Священник звідти писав, що він може одружуватися, нікому іншому не обіцяв, нічого не винен, прийняв таїнство сповіді, причастя і перешкод для шлюбу немає. Ставили штамп церкви й підпис священника", - каже жінка.
Окремо був зошит із реєстрацією дати та причини смерті. Навпроти людей, які помирали у віці 60 років і старше писали "стареча неміч".
Особистий архів волинянина Михайла Чигрина з Австралії передали у фонд Волинського краєзнавчого музею.
Матеріали дружина Марічка Галабурда-Чигрин нещодавно надіслала представниці Українського інституту національної пам'яті на Волині, історикині Лесі Бондарук.
6 
35413
Коментарі