У рамках проекту "Історичної майстерні Європи" (Geschichtswerkstatt Europa) при підтримці Фонду "Пам'ять. Відповідальність. Майбутнє" (Erinnerung Verantwortung Zukunft) розпочали свою пошуково-наукову діяльність ініціативна студентська група з Ґіссену (Німеччина). Її мета – дослідити історію "переміщених осіб" (так званих "Ді-Пі") у центральній частині землі Гессен у 1945-60 роках.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "У німецьких містах "остарбайтерам" не дозволяли ходити тротуаром"

Після закінчення війни у травні 1945 року на території колишнього Третього Райху опинилися мільйони людей, переважна більшість з них були примусовими робітниками німецької індустрії та сільського господарства.

Союзники назвали цих осіб "Displaced Persons" (Переміщенні особи). На порядку денному постало питання "Як і куди повернути цих "скитальців"?", а також "Як і де їх утримувати?" Найперше було вирішено утримувати всіх бажаючих в спеціальних таборах.

 

Такі "Ді-Пі-Табори" були засновані по всій окупованій союзними військами Німеччині, зокрема і в центральній частині Гессена.

"Неймовірно, але факт – на цікаві студентські проекти ще можна отримати кошти", - говорить професор Ганс-Юрґен Бюмельбурґ (Hans-J?rgen B?melburg), керівник відділу Східноєвропейської історії при Ґіссенському університеті в Гессені (Німеччина).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Виставка "Комісар зникає": як фальсифікували фото у сталінську епоху

Власне вивчення цих типів поселень і стало метою проекту "Разом, поруч чи проти один одного?"

Як проходили будні "переміщених осіб", чим вони займалися, як жили, на що очікували - головне питання, яке ставлять перед собою дослідники.

 

Студент-організатор проекту та відповідальний за координаційну роботу з українськими партнерами у Києві, Андрій Казимирів прокоментував хід роботи: "Ми досліджуємо культурне життя, яке тоді бурлило в таборах Гессена".

Цікавим є також той факт, що українські "Ді-Пі", численність яких тоді становила понад 200 тис. осіб, мали свої школи, гімназії, університети, футбольні команди та десятки таборових газет, вели надзвичайно активну культурну та політичну діяльність на території Німеччини.

Що ж до самого проекту, то вже зараз проходять активні пошуки в німецьких архівах. Паралельно відбуваються спроби знайти і свідків тих подій – людей, які свого часу пройшли "відбір" і були або репатрійовані до Радянського Союзу, або ж отримали "шанс" залишитися у Західній Європі чи виїхати до "заокеанських країн".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Сижу в окопах і чекаю смерті з хвилини на хвилину"

Результати проекту будуть презентовані на виставці, яка продемонструє  життя "скитальців" до їх виїзду з таборів, а також покаже деякі цікаві біографії колишніх "переміщених осіб".

Успіх проекту залежить також і від того, чи знайдуться зацікавленні, які розкажуть про свою долю і чи поділяться мешканці тих містечок, в яких знаходилися табори, своїми спогадами про місцевих "ді-пішників". Цікаво було б поспілкуватися такими людьми, котрих насильно репатріювали в СРСР, а потім засилали до Сибіру, зазначають організатори.

Організатори будуть вдячні за будь-яку підтримку проекту. Контакт: [email protected].

×