Більшість українців визнають, що комунізм мав багато недоліків. Найбільше розуміння цього приходить через пізнання 1930-х років, а найбільше періоду Голодомору. Про це говорить історик Ярослав Грицак.
"Теперішнє ставлення до Голоду – це найважливіше, що сталося в сфері декомунізації. Не пам'ятники та вулиці. Найбільша зміна, яка заперечує комуністичну перспективу, є факт, що всі регіони України дійшли консенсусу, що Голод був і що мав характер геноциду. Олександр Ціпко, колишній радник Горбачова, колись пробував дати пораду Путіну – як втримати Україну. Ціпко твердив, що у Кремля є неправильне розуміння, що український націоналізм – тільки Галичина. Насправді український націоналізм має сильні корені й у Південній, і в Східній Україні тому що, там у родинах досі пам'ятають про Голод, і пов`язують його із Москвою. Тому Ціпко радив Путіну, що якщо той хоче втримати українців у російській орбіті, він також має визнати Голод і засудити Сталіна. Але бачимо, що Росія робить все, щоб перешкодити визнанню Голоду. По-перше, мовчить про свій голод, не любить про нього говорити", - розповів у інтерв'ю агентству Укрінформ Ярослав Грицак.
Він звертає увагу на думку історика Андреа Граціозі, що був не один Голод, а два. Був голод 1932-го і 1933-го. Обидва були штучні - спровоковані не неврожаєм, а політикою уряду.
"Перший був пов'язаний з утворенням колгоспів. Він був по всьому Радянському Союзу. Найбільше він вдарив по Казахстану. Але був другий Голод, коли Сталін спеціально покарав Україну в 1933-му році, побачивши, що Україна найбільше опирається колективізації. Без цього, другого Голоду кількість жертв в Україні була б набагато меншою. Тобто, був голод – і в Казахстані був голод, і в Росії. Це був перший голод. Очевидно, якщо б уряд був чесний –російський чи казахський, він би про це говорив як про велику трагедію. Вони ж не хочуть. Декомунізація дала великі зміни в суспільній українській думці. Десь від 2006-го року, коли Верховна Рада прийняла рішення про Голод і геноцид, і за ці 10 років створився повний консенсус. Українці знають, що комунізм був поганий. Тому так легко впали пам'ятники Леніну", - каже історик.
Наголошує, що декомунізація тоді добра, коли відбуваються реформи і економіка починає рости. Важко робити такі речі й чекати, щоб вони мали популярність, коли шириться криза. Люди обурюються, що влада замість економіки міняє назви вулиць.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нацизм, комунізм і "русский мир" можна поставити в один ряд - В'ятрович
Україна розвивається демократичним шляхом. Авторитарний режим тут не може існувати. Про це розповідає історик Ярослав Грицак.
"Ми не йдемо шляхом Росії й Білорусії, це для мене очевидно. От чи це буде добра демократія чи симулякр демократії – це вже інше питання. Україна показала, що авторитарний режим тут не має шансів. І це не тому, що він добрий чи поганий сам по собі – а тому, що українці його не приймають. Два рази пробували – за Кучми і за Януковича – і два рази нічого не вийшло. І це вирішальне. Інше питання, яка у нас буде демократія. Сьогодні я би назвав її демократією "by default" – демократією за замовчуванням. Тобто за станом справ, а не інституцій. Майдан мав би її інституціоналізувати, але, на жаль, українцям це не вдається", - вважає Грицак.
4 
1
Коментарі
58