29 січня виповнюється 95 років від дня бою під Крутами. У січні 1918 року на захист молодої Української Народної Республіки виступили чотири сотні Першої Київської юнацької школи імені Б. Хмельницького та Перша сотня Студентського куреня Січових Стрільців. Разом ці частини нараховували понад 500 вояків і 20 старшин. Їм протистояла чотирьохтисячна армія Михайла Муравйова, яка складалася переважно з досвідчених московських і петроградських червоногвардійців та матросів Балтійського флоту.
До складу Студентського куреня на початку січня 1918 року добровільно записувалися студенти Київського університету Святого Володимира, Українського народного університету та гімназисти старших класів Другої української гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Під Крутами більшовики ще два дні лагодили підірвані студентами шляхи
Серед студентів-добровольців був незвичайний боєць – єврей Фарфал, який приїхав до Києва з Одеси. Почувши про формування куреня, він вирішив також взяти участь у війні. Про дивного вояка залишив свої спогади учасник бою під Крутами, студент Другої української гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства Ігор Лоський:
"Один раз, коли сотня була уставлена в залі, у дверях раптом з'явилася досить своєрідна постать: маленька, горбатенька, з рисами, що недвозначно вказували на її приналежність до "національної меншості"; в уніформі якоїсь провінційної школи. Виявилося, як розповів новоприбувший на "малоросійсько-одеській" мові, називається він Фарфал і приїхав до Києва вчитися в Українському університеті, але, коли довідався, що всі студенти "пішли воєваться", то і він вирішив "понюхати пороху".
Ігор Лоський відзначав, що коли почався бій, то Фарфал зник. Підібрали його далеко по дорозі, вже під час відступу українських частини. Незважаючи на відсутність бойового духу, вояки зі Студентського куреня сприймали молодого одесита позитивно:
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Вінниці смолоскипний марш у память Героїв Крут провели під бій барабанів
"Але, разом з тим, учасники походу під Крути вдячні Фарфалові за багато веселих хвилин. Коли він бував у складі застави, то завжди просив дозволу "вістрєліть"; тоді відходив на кілька кроків, затуляв очі й обома руками тягнув курок. При цьому на його обличчі малювався жах, змішаний з насолодою — він "теж вояк".
Не всі ставилися до Фарфала однаково. Один із учасників бою під Крутами, учень 8 класу 2-ї української гімназії Кирила і Мефодія Гиба незлюбив одесита:
"Сердився лише на присутність Фарфала улюбленець своїх товаришів, завжди веселий і дотепний учень 8 класу галичанин Ґіба (загинув у 1919 р. в складі кінного полку Бориса). Ґіба був схожий на єврея, і, дивлячись на Фарфала, казав: "Поки того жиденяти в нас не було, то я ще міг запевнювати людей, що я не жид, а тепер, як уже маємо одного, то хто мені повірить, що я теж не "з наших".
3 
1
Коментарі
19