95 років тому, 29 січня 1918 року, під станцією Крути, що знаходиться на відтинку Ніжин-Бахмач на Чернігівщині, стався бій між чисельною армією більшовиків на чолі з Михайлом Муравйовим (більше 4000 людей) та студентськими сотнями й бійцями вільного козацтва, очолювані Аверкієм Гончаренком (від 400 до 600 стрільців). Передумовою до створення Студентського куреня був розпуск регулярної армії, тож, окрім студентів, набраних спершу для оберігання спокою в місті, більше нікому було захищати державу.
Протягом цілого дня студенти університету Святого Володимира, учні Української гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства та юнкери утримували наступ більшовиків, очікуючи на підмогу, яка так і не підійшла. У сутінках при відступі одна чота збилася з дороги й вийшла до вже захопленої станції. Червоноармійці, розлючені великими втратами (лише вбитих – до 300 осіб) жорстко знущалися з полонених і розстріляли їх, заборонивши селянам ховати загиблих.
У березні 1918 року, як тільки українські війська знову зайняли столицю, керівництво УНР розпорядилося урочисто перепоховати крутян. Тіла 28 загиблих юнаків перевезли до Києва, де поховали на Аскольдовій могилі. Відомий вірш Павла Тичини "Пам'яті тридцяти" присвячений саме цим подіям.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "В 300 шагах от поезда их расстреляли разрывными пулями"
Про подвиг під Крутами замовчували за радянських часів, проте активно говорили в діаспорі, випускаючи друком книги спогадів та поновлюючи історичні дані. На Галичині 1926-го року в пам'ять про цей бій пластуни назвали один із своїх куренів. У 1930-х почалися перші вшанування крутян, зокрема в Празі. Під час Другої світової війни командування УПА встановило традицію відзначення пам'ять героїв Крут на рівні національного свята. В Україні натомість офіційного забарвлення це набуло лише з 2004-го року. Ще за два роки на місці бою встановлено монумент, що є копією однієї з колон на фасаді Червоного корпусу (автор – Анатолій Гайдамака). У 2008 році відкривався музей, що складається з 7 вагонів і залізничної платформи – реконструкція Київського вокзалу початку 20 століття.
Події під Крутами через нівелювання й замовчення доповнювалися легендами й чутками. Почалося все зі свідчень М. Муравйова, буцімто він відважно бився проти відбірних військ УНР на чолі з Петлюрою. Насправді більшовики ще два дні лагодили підірвані відступаючими студентами колії й готувалися до штурму Києва. Досі невідомо, скільки людей з української сторони загинуло, що дало підстави в діаспорних виданнях говорити про цифри, які доходили до 500. Серед мешканців тамтешніх сіл можна почути розповіді про тих, хто зміг утекти від більшовиків. Євген Маланюк казав, що Крути – "є й будуть однією з найвеличніших легенд нашої нації". Це не наші триста спартанців, хоча багато хто порівнює їх. Це те, що дає поштовх і змушує замислитися.
2 
1
Коментарі
13