?Історик Олександр Федоришин з Вінниці відвідувачам місцевого кафе-музею "Пан Заваркін і син" проводить екскурси в минуле. Розповідає історію цієї кав'ярні у дореволюційний час.
"Це кафе незвичайне. Бо тут на початку 1900 років відкрився магазин колоніальних товарів. Торгували чаєм, кавою, спеціями, екзотичними горіхами. Це все користувалося неабияким попитом серед заможних мешканців. Подібних закладів у місті не було. Щоб примножити прибутки, його власник Мойсей Флігельтуб, розвернув паралельно ще й гуртову торгівлю у Києві, Москві та Санкт-Петербурзі. Однак, великих контрактів укладати не міг. Заважала недовіра партнерів до осіб єврейської національності. За порадою одного з друзів 1904 року Флігельтуб вихрестився й змінив прізвище та ім'я — став Заваркіним Матвієм. Після цього успіх у бізнесі був гарантований", - розповідає відвідувачам Федоришин.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У франкфуртському музеї кіно є справжній "Оскар" та шолом Дарта Вайдера
Історик зустрічає гостей у костюмі "трійка". Штани сірі у тонку смужку, піджак з жилетом бордові. Шию прикрашає широка краватка, з-під неї стирчать маленькі комірці сорочки типово дореволюційного крою. В руках тростина. Проводить по двом залам.
"В першій магазин, як був і тоді, в другій зараз кав'ярня", - пояснює.
Інтер'єр музею-кав'ярні у стилі вітальні міського будинку кінця 19 — початку 20 століття. На стінах шпалери з об'ємними великими малюнками. Біля реставрованого комоду стояча вішалка з оніксу та бронзи. По периметру старовинні столові та камінні годинники.
Клієнтів обслуговує офіціантка у сукні стилізованій під гувернантську. Пропонують лише гарячі напої та тістечка. 400 мл чорного чаю коштує 15 грн. Поряд ще одна ціна — 0.25 рублів, у стільки б обійшовся напій у 1911 році.
"Тут представлені оригінальні експонати. У експозиції колекція самоварів, бульоток, та цікавих побутових дрібничок того часу. Підстаканники, з яких пили чай переважно чоловіки, жінки тільки з чашок. Коробочки для чаю були із замочками, щоб прислуга не крала дорогий чай. Коробочки для льодяників, які у той час називали ландринками (за прізвищем хазяїна карамельної фабрики у Москві Генрі Ландрина). Вишукані порцелянові сервізи для чаю-кави", - продовжує Федоришин.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Музей-заповідник Єсеніна повернулися диван і крісло Айседори Дункан
По ліву стіну кав'ярні велика написана у 1902 році картина невідомого автора "Вигляд на Безіменний провулок" (у той час провулок не мав назви). Полотно нещодавно знайшли в підвалі будинку, відреставрували 2012-го. За однією з версій, її намалювала донька друга родини Заваркіних.
"До 1917 року Заваркіни вважалася однією з найзаможніших у Вінниці родин. Під час революції вимушені були розпродати своє майно й виїхати до Парижа. У1922 році перебралися до Америки, де й досі живуть їх нащадки", - додав Федоришин.
У музейній вітрині також представлені чайний посуд тих часів з міді, латуні, бронзи та порцеляни. Також у вітрині розташована цікава колекція ексклюзивних тематичних німецьких порцелянових статуеток ручної роботи кінця 19 століття.
3 
1
Коментарі
1