Все почалося з того, що 13 тисяч років тому хтось наповнив зерном свою каструлю. Можливо, це сталося навіть на тисячу років раніше. Відтоді баняк стояв у кутку будинку на східному узбережжі Середземного моря, де сьогодні тягнуться території Ізраїля, Йорданії, Сирії.
В баняку опинився стратегічний запас: його можна було обміняти на мушлі або послуги. Невеликий приватний капітал. Від мисливців-збирачів до відносин обміну першими перейшли представники натуфійської культури, вони й здобули перевагу над іншими племенами. Так, у суспільство почала проникати нерівність.
Донині перехід до сільського господарства вважали початковим моментом в історії накопичення багатства та влади, проте в Східному Середземномор'ї археологи знайшли докази тому, що мисливці-збирачі не дотримувалися справедливого розподілу.
Соціальна нерівність стала темою дослідження науковців. Про неї пише француз Томас Пікеті в книзі "Капітал в ХХІ столітті", яка в США стала бестселером. Пікеті підсумував, як розвивався прибуток в Європі та Сполучених Штатах з початку ХХ ст. Книга приводить до висновку: в США нерівність зростає особливо швидко. Але, як вона з'явилася? Коли люди почали накопичуватися майно? Коли інших стали вважати незаможними?
На такі запитання антропологи та археологи в останні роки отримали нові відповіді. Одні мали більше, ніж інші. Більше зерна в баняку, більше грошей на рахунку, більше телевізорів вдома. Завжди існував нерівний розподіл багатства – він властивий людям з самого початку. Впродовж найдовшої частини своєї історії люди жили як мисливці-збирачі в невеликих групах, порівну ділили впольовану здобич чи зібрані ягоди. Ці люди наполегливо працювали над тим, щоб зберегти ієрархією плоскою (з найменшою кількість управлінських рівнів), зазначає Крістофер Бем, антрополог з Університету Південної Каліфорнії. Бем дослідив спосіб життя 56 традиційних суспільств. Він помітив їхнє основне правило: уникати конфліктів і піклуватися про задоволення потреби всіх членів групи в достатній кількості їжі.
Одне з правил, сформульованих Бемом, звучить так: той, хто вбив найбільшу тварину, не бере участі в процесі розрізання жертви й розподілу м'яса між іншими. Для виживання групи важливо, щоб усі були ситими.
Представники натуфійської культури, ймовірно, були першими приватними інвесторами, довго жили як мисливці-збирачі. Вони оселилися 14, 5 тисяч років тому на південь від Середземномор'я.
Археолог Т. Дуглас Прайс з університету Вісконсина та Офер Бар-Йосеф з Гарварду вивчили 25 поселень натуфійців та їхніх нащадків; знайшли сліди соціальної нерівності: скелети, обвішані мушлями, які відвозили на відстань 400 км від стоянки. Ще далі науковці відкопали набагато більше скелетів, похованих без прикрас. Археологи вирахували відсоток супербагатіїв серед первісних людей – 8 %.
Отже, 8 % верхівки жили в великих будинках і мали кам'яний посуд, в якому подавали на стіл. Трапези були спільними. Натуфійці жили в середовищі, де часто зустрічалися дикі кози, газелі, ягоди, горіхи і зерна. Всі були ситі. А кому вдавалося відкладати мушлі до себе в кошик чи баняк, той надалі міг їх продати як товар або змусити інших працювати на себе.
"Завдяки надлишку люди маніпулювали відносинами, вони могли віддати їжу і встановити відносини домінантності", – говорить Прайс. Коли натуфійці почали вирощувати зернові культури і ручних кіз, деякі будинки стали ще більшими, а скелети – прикрашені ще багатше.
3 
1
Коментарі