Російські білогвардійці визнали незалежність УНР під головуванням Директорії 7 листопада 1920-го.
Рішення прийняв наступник Антона Денікіна, головнокомандуючий російської армії в Криму та Польщі барон Петро Врангель. До цього монархісти-білогвардійці не визнавали не тільки існування Української держави, а й окремого українського народу.
Визнання було вимушеним, саме тоді більшовики за підтримки загонів Нестора Махна уже вели активний наступ на Крим. Представник правителя "півдня Росії" заявив про це представнику Головного отамана військ УНР Симона Петлюри у Варшаві.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українських військових розстріляли за відмову перейти на бік ворога
Сам Петлюра цього дня перебував у селищі Ялтушкові на Вінничині. Там тривала військова нарада. Після укладання Польщею перемир'я з більшовиками українці залишились із ворогом сам на сам. Намагались відвоювати міста на правобережжі. На нараді вирішили провести контрнаступ проти червоних 11 листопада, але більшовики довідались про це та випередили їх на день. Виникла загроза повного оточення і знищення українських частин. При цьому шлях відступу до Румунії був заблокований.
Врешті українці відступили на окуповану поляками територію, де були роззброєні та інтерновані. Кульмінацією боротьби став Другий зимовий похід армії УНР, що розпочався наприкінці 1921-го.
Більшовики ж остаточно розгромили білогвардійців у Криму та підло розбили колишнього союзника Нестора Махна.
У жовтні 1919-го Махно повірив більшовикам, які обіцяли йому визнати незалежність Гуляйпільської республіки. В обмін на допомогу у визволенні Криму від барона Врангеля. Однак більшовики не дотримали обіцянку, а натомість стягнули чималі сили до Гуляйполя. Почали воювати. 26 листопада видано наказ арміям Південного фронту від командуючого збройними силами України і Криму Михайла Фрунзе — вважати Махна і махновців "ворогами радянської республіки і революції". Війська Червоної армії отримали задачу обеззброїти махновські загони та очистити УСРР від "залишків бандитських зграй".
1 
1
Коментарі