У середньовічному Львові зброю та предмети широкого вжитку виготовляли ремісники. Згідно з документом від 1425 р. у Львові на той час вже було дев'ять ремісничих цехів, на кінець 15 ст. їх кількість у Львові збільшилася до чотирнадцяти. Нові цехи продовжували виникати у місті і в першій половині 16 ст. У 1530 р. утворився цех золотарів (до якого входили також ливарники і художники), а в 1539 p. — токарів.
На середину 16 ст. у місті налічувалось близько 20 цехів. Ремісники в містах об'єднувалися в професійні корпорації — цехи. На чолі цехів стояли цехмайстри — старшини, яких обирали з числа найбільш впливових майстрів. Повноправними членами цехових об'єднань виступали лише майстри — власники майстерень, у яких працювало кілька підмайстрів та учнів. Від кандидата у майстри вимагалися не тільки висока професійна кваліфікація і кошти для організації майстерні. Підмайстер міг стати майстром, склавши іспит — виготовивши якийсь шедевр і заплативши високий вступний внесок.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: За невчасну доставку листів поштаря у 17 столітті ув'язнювали
Цех мав судову владу над своїми членами, обкладав їх податками, в разі потреби створював власне ополчення для оборони міста. Члени цеху поділялися на три категорії: майстри, підмайстри, учні. Для переходу учня в підмайстри, а підмайстра в майстри потрібно було не лише продемонструвати певне вміння, але й внести суму в касу цеху та влаштувати частування.
Протягом 15 ст. ремесло у Львові розвивалося швидкими темпами; на кінець століття тут налічувалося вже близько 500 цехових майстрів і набагато більше позацехових партачів. У міських книгах Львова середини 16 ст. названі представники нових ремісничих професій: шапкарі, колодії, столярі, зброярі, різники, пекарі, чоботярі та інші.
Довгий час львівські цехи вважалися зразковими. Цехи з інших міст запозичували у них свої статути. Статути вимагали від майстрів виробляти товари певної якості. Кількість товару суворо регламентувалася. На ринках лише ремісники із цеху мали право продавати свій товар. Товари інших ремісників конфісковували. У статутах передбачались провини, за які члени цеху сплачували штраф грошима або воском: вештання по місту, гра в карти, пияцтво. Збирали гроші на церкву, благодійництво, допомагало фінансово колегам, які потрапили у біду.
У цеху була "скринька" для грошей, прапор, печатку, знак і навіть цехове вбрання для різних урочистостей, були спеціальні відзнаки - герби відповідно до профілю ремесла. Наприклад, у львівському історичному музеї зберігся знак ковалів - залізний ключ 17 століття, у різників був залізний канчук, пекарів - залізна лопата для хліба. Майже на всіх знаках цеху був присутній герб міста.
2 
1
Коментарі
11