Рада знехтувала попередженнями про державний переворот

29 квітня 1918 року на З'їзді хліборобів-землевласників у Києві генерала Павла Скоропадського обрали гетьманом. У Соборі св. Софії єпископ Никодим миропомазав його, а на майдані біля храму відслужили молебень. Того ж дня правитель оприлюднив "Грамоту до всього українського народу" та закони про тимчасовий устрій України. Замість назви "Українська Народна Республіка" стала вживатися назва "Українська Держава". Центральну Раду усунули від влади. Перед тим, її членів попереджали про державний переворот, але вони не вірили.

- Центральна Рада віджила своє. Вона має створити новий уряд на чолі з Грушевським і на осінь скликати парламент, - каже заступник голови ради Андрій Ніковський начальнику німецького штабу групи армій "Київ" Вільгельму Гренеру. Зустрічаються у квітні 1918 року у Києві у домі цукрозаводчика Льва Бродського на вулиці Катерининській – тепер Липська. Будинок відібрали у власника для потреб військових.

- Прошу вас написати бажаний склад кабінету, коли Центральної Ради не буде, - дає свій блокнот українцю помічник воєначальника Ганс Гассе.

- Як то?

- А так і вкажіть "уряд, коли Центральної Ради не буде".

- Але ж уряд і Рада зможуть разом вільно вирішувати загальні справи. Чи є плани по її ліквідації? - відмовляється писати Ніковський.

- Нічого особливого не має статися. Тільки маленьке втручання, щоб допомогти цій гарній країні впорядкувати свої справи.

Німецькі та австрійські війська увійшли до Києва на початку березня 1918-го - згідно домовленостей Берестейського мирного договору. Разом з військами УНР звільнили українські території від більшовиків.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Думав три дні і відмовився - як Євгену Чикаленку пропонували стати гетьманом

Але Центральній Раді не вдається навести порядок. Серед її членів починається міжпартійне протистояння. В країні – економічна криза. Гроші швидко знецінюються, поля стоять не засіяні, залізничники і робітники по кілька місяців не отримують зарплатну, не розвивається підприємництво.

"Уряду симпатизує дуже незначна частина населення країни, - йдеться у відправленій 27 березня 1918 року з Києва до Відня доповіді інформаційного відділу Головного командування армією Австро-Угорщини. - Крупні поміщики, буржуазія, російські соціалісти-революціонери, кадети та частина селянства налаштовані проти Секретаріату, що спирається головним чином на багнети австрійських і німецьких військ. Фінансові та промислові кола відмовляють в підтримці уряду, посилаючись на ризикованість соціалістичної програми. Міністерства повністю дезорганізовані, усюди не вистачає досвідчених фахівців".

Тоді ж посол Австро-Угорщини в Україні повідомляє про зубожіння на залізниці, владний та господарчий хаос і "повний крах фінансової системи в Україні". "Необхідні певний час і зовсім інша державна влада, а не уряд кількох молодих безпорадних революціонерів та соціал-демократичних утопістів", - пише дипломат.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Останній гетьман України запровадив гривню, армію та університети

Німецькі та австро-угорські війська починають захоплювати склади зброї та збіжжя. Заявляють на них "право воєнної здобичі". Німецький головнокомандувач в Україні фельдмаршал Герман фон Айхгорн видає наказ про початок посівної і про заборону захоплення поміщицької землі. Документ не узгоджує з урядом УНР.

Посол Німеччини Альфонс фон Мумм зустрічається головою Центральної Ради Михайлом Грушевським. Після двогодинної розмови він пише своєму міністрові закордонних справ: "Постійне співробітництво з цими людьми, які через свої соціалістичні теорії перестають розуміти реальне співвідношення речей - неможливе".

Більше про гетьманський переворот читайте у журналі "Країна" № 419 за 24 квітня 2018 року.

×