Противниками Варшавського договору були найближчі соратники Петлюри

У ніч з 21 на 22 квітня 1920 року у Варшаві міністр закордонних справ Української Народної Республіки (УНР) Андрій Лівицький та віце-міністр закордонних справ Польщі Ян Домбровський підписали Угоду про співпрацю обох урядів.

Політичні й військові конвенції договору розробляли таємно від уряду УНР й польського сейму. Згідно з ними, в обмін на визнання незалежності УНР і військову допомогу, Симон Петлюра погоджувався визнати українсько-польський кордон по річці Збруч і далі по Прип'яті до її гирла.

В Галичині угоду сприйняли негативно. Історик Степан Томашівський критикував за це Петлюру.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нащадок Богдана Хмельницького втратив шанс на булаву

"В кожному з цих документів зречення "УНР" і набутки Річи Посполитої були означені дуже докладно і ясно; натомість надії першої й обіцянки другої дуже загально і мрачно. Та воно й не могло бути инакше. Щож уявляв із себе Петлюра з осени 1919 р.? З утікача-комірника став політичним наймитом. Про моральний і національно-політичний бік цеї служби нема що й казати; з дипломатичного і міжнародно-правного становища беручи, були всі варшавські акти найдурніші у світі. Та Петлюра не бачив і не розумів цього; він навіть не відчував усеї смішности свойого становища – смішности, яка убиває... " - писав Томашівський.

За умовами договору, польський уряд Юзефа Пілсудського відмовився від намірів розширити територію Польщі до кордонів Речі Посполитої 1772 року та визнав УНР. До Польщі мала відійти Східна Галичина та 5 повітів Волині, тобто територія, що належала Австро-Угорщині і Росії.

Варшавський договір засудили також найближчі прибічники Симона Петлюри — Володимир Винниченко,Михайло Грушевський та інші.

У жовтні 1920 року, після закінченні польсько-радянської війни, польський уряд визнав УСРР і уклав з нею Ризький мирний договір 1921 року. Він фактично анулював Варшавський договір. Цей радянсько-польський договір був укладений як проти УНР, так і проти С.Петлюри.

Радянська влада поширювала ідею, що Петлюра продав Україну Польщі.

Насправді він змушений був піти на такий крок. Петлюра міг або втратити все, або пожертвувати частиною і через союз з Польщею вибороти для України незалежність, отримати підтримку держав Антанти і об'єднати сили УНР та Польщі для боротьби проти головної загрози — більшовицької експансії.

Ця угода мала символічне значення для УНР. Попри це, уряд Симона Петлюри мусив піти на великі поступки, бо визнавалися уже де-факто встановлені кордони по межі розташуванням польських військ в Україні — по річці Збруч. Це означало тимчасове зречення від великих етнічних українських територій Галичини, Західної Волині, частини Полісся, Лемківщини, Підляшшя, Посяння і Холмщини.

×