Історик Ярослав Файзулін підготував збірку документів "Андрій Лівицький. Листування (1919-1953 роки)". До книги увійшли 306 листів президента УНР в екзилі Андрія Лівицького. Очолив український уряд після вбивства Симона Петлюри 1926-го.
"Незважаючи на вагоме місце і роль Андрія Лівицького в українській історії, в Україні дотепер не має жодного наукового дослідження монографічного рівня, присвяченого його життю та діяльності. Власне цим виданням ми сподіваємося хоча б до певної міри заповнити цю прогалину в українській історіографії", - каже Ярослав Файзулін.
Є багато листів, які йому надіслали впливові українські політики періоду Української революції 1917-1921 років - Ісаак Мазепа, Олександр Шульгин, Іван Огієнко, Симон Петлюра. Вони зберігаються по фондах різних архівних установ.
Окремим розділом в книзі вміщені листи Андрія Лівицького перехоплені радянською закордонною розвідкою. Вони збереглися в російському перекладі, знаходяться в Галузевому державному архіві Служби зовнішньої розвідки України.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Документи турецьких архівів XVII-XVIII ст. видали українською
Абсолютна більшість листів вміщених у виданні, вперше вводяться до наукового обігу й є унікальним історичним джерелом для вивчення історії українського державотворення та національно-визвольного руху, геополітичних трансформацій в країнах Центрально-Східної Європи. Вони проливають світло не лише на життя і діяльність одного із найвизначніших українських державних і громадсько-політичних діячів, але й містять чимало інформації про Українську революцію 1917-1921 років, діяльність Державного Центру УНР в екзилі та збереження традиції державотворення, відносини Уряду УНР із західноєвропейськими урядами, становище української політичної еміграції в Польщі, Чехословаччині, Румунії, Франції, суспільно-політичне життя в УСРР і діяльність радянських органів держбезпеки.
Президент Української Народної Республіки в екзилі Андрій Лівицький народився 12 квітня 1879-го на хуторі Красний Кут поблизу села Ліпляве – тепер Канівський район на Черкащині.
Мав родинні зв'язки із нащадками гетьмана Павла Полуботка. Один із предків був козаком і в бою з турками втратив праву руку. Перехопив шаблю лівою та продовжував битися. Побратими стали називати його Лівшею, а згодом Лівицьким.
1 
1
Коментарі