Закон про смертну кару за втечу через кордон ухвалили в СРСР 9 червня 1935 року. Покарання передбачалося і для родичів утікачів, яких оголошували злочинцями.
Так влада намагалася запобігти випадкам масової еміграції населення у "ворожі країни" та навіть думкам про неї. Будь-які спроби таємно перейти кордон прирівняли до "зради Батьківщини".
Очікували, що еміграцію міг спричинити новий голод, однак під час Голодомору люди тікали не за кордон, а рушали до великих міст чи хлібних районів - туди, де була їжа. Тоді навіть внутрішнє пересування важко давалося селянам, які не мали паспортів. Відповідно, законом залякували переважно жителів міст.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: За допомогою паспортів радянська влада боролася проти куркулів
Утекти з країни вдавалося небагатьом та лише за допомогою контрабандистів. Ті переправляли людей до Німеччини за плату, а звідти емігранти могли вирушити до Америки. Але кількість як успішних, так і невдалих спроб залишається таємницею.
Вироки за втечі пом'якшили лише після смерті Сталіна. Замість розстрілу передбачалося тюремне ув'язнення. Остаточне скасування обмежувальних заходів відбулося 1990 року, коли ухвалили Закон "Про в'їзд і виїзд". Він дозволяв громадянам вільно залишати межі СРСР.
Уряд СРСР прийняв постанову про заходи боротьби зі злочинністю серед неповнолітніх 7 квітня 1935 року. Вона дозволила притягувати дітей до кримінальної відповідальності з 12 років.
3 
1
Коментарі