Правозахисника 32-річного Левка Лук'яненка засудили до смертної кари 20 травня 1961-го. Вирок виніс Львівський обласний суд.

Кримінальну справу проти дисидента порушили на початку року в місцевому управлінні КДБ, за доносом провокатора. Той розповів, що Лук'яненко разом із соратниками створив підпільну партійну організацію. Тоді ж була викрита "Українська робітничо-селянська спілка" та встановлена одна з її перших програм.

Члени спілки, яких було десь 10 чоловік, прагнули проводити ненасильницьку боротьбу за громадські, національні, економічні права українців, а після боротися за самостійність України.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розпустили правозахисну організацію, що боролася з владою

Уже вночі, 21 січня, Лук'яненка та решту членів організації арештували. На допитах отримав звинувачення у антирадянській агітації і пропаганді, а також у сепаратизмі. У відповідь послався на ст. 17 Конституції СРСР, що проголошувала право вільного виходу союзних республік зі складу СРСР. Але це лише викликало посміх у слідчих.

На суді, що розпочався у травні того ж року над більшістю членів організації, був звинувачений в тому, що "з 1957-го виношував ідею відриву УРСР від СРСР, підривав авторитет КПРС, зводив наклепи на теорію марксизму-ленінізму". Як засновник і головний теоретик організації отримав смертний вирок. Решта отримали 15-10 років. Лише за 72 доби вирок змінили на 15 років ув'язнення. Кару відбував у Мордовській АРСР.

×