Постанову "Про участь трудящих в охороні громадського порядку" прийняли в СРСР 2 березня 1959-го. Формувалися добровільні народні дружини, відомі у народі як "де-не-де". Громадяни після роботи чи навчання ставали до патрулювання вулиць разом із міліцією.
Ідею підхопили у робітників і вирішили взяти її під державний контроль. Ще 1955-го робочі об'єдналися у добровільні загони на підприємствах Ленінграда. Рух підтримали профспілки.
У партійному документі підкреслювалися особливі досягнення держави, які зазвичай перебільшували та прикрашали. Наголошували на підвищенні матеріального добробуту трудящих, майже повній ліквідації безробіття і злиднів, зміцненні соціалістичної законності. Попри це, визнавали, що адміністративні та судові органи не справляються із цією "законністю" та "відсутністю злиднів" повною мірою.
В умовах "зростання свідомості" та розвитку "радянської демократії" влада закликала народ виходити на вулицю та боротися з аморальними та антисуспільними вчинками.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Людей зобов'язали харчуватися в їдальнях
Перші об'єднання в Україні виникли на Донбасі, згодом ініціативу підтримали робітники Києва, Харкова, Дніпра, Запоріжжя. Усі дружини підпорядковувалися міським і районим штабам з представників радянських партійців. Формувалися лише на добровільних засадах з передових робітників, службовців, колгоспників, студентів, учнів і пенсіонерів. Мали зовнішні відзнаки у вигляді червоних нарукавних пов'язок і нагрудних значків. Отримували й певні пільги - додатковий вихідний, безкоштовний проїзд у громадському транспорті, додаткові дні відпустки.
Визнано, що добровільні дружини внесли значний внесок у протидію злочинності. Попри це, переслідували вони й "порушників громадського порядку", якими могли бути представники різних молодіжних субкультур, пари, що цілувалися у заборонених місцях, носителі занадто довгих чи занадто коротких джинсів і спідниць. Переслідували й людей, які збиралися у недозволених владою місцях у великій кількості.
До 1990-го в Україні існувало понад 37 тис. добровільних дружин. Після розпаду СРСР рух пішов на спад, однак не зник. В Україні чинний закон "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону".
Один із перших випадків залучення волонтерів для надання допомоги органам міліції мав місце 1926-го році в Ленінграді. На низці промислових підприємств та в установах міста були створені комісії громадського порядку. Всього близько 240 комісій, які об'єднували 2,3 тис. активістів. Комісії надали значну допомогу в роботі з п'яницями та боротьбі з хуліганством.
2 
1
Коментарі