6 березня 1900 року в американському місті Сан-Франциско помер іммігрант з Китаю. Став першою жертвою епідемії бубонної чуми в США. А 235 років до того епідемію цієї хвороби пережило британське село Ієм.
Про нього в Англії знає кожен школяр. Сюди їдуть з усієї Великої Британії, аби вклонитися могилам людей, які врятували навколишні графства від бубонної чуми.
Восени 1665 року Лондон вимирав від хвороби. Вона вбила кожного четвертого мешканця столиці. У цей час звідти в Ієм прибула посилка із ношеним одягом. Її отримав місцевий кравець, який мав перешивати його для сільських жінок.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Коронавірус: хворий українець відчув симптоми не одразу
Тканина було вологою, і він доручив помічникові просушити її біля каміну. Джордж Віккарс — бідолаха, який заскочив у Ієм на кілька днів, аби допомогти кравцю з підготовкою одягу для фестивалю — став першою жертвою чуми. Блохи, заражені лондонськими пацюками, поділилися хворобою з місцевими гризунами, і в селі почалося пекло.
Ректор місцевої церкви Вільям Момпассон зрозумів, що село приречене. Але є шанс врятувати не тільки Дербішир, а й прилеглі графства. Але він не мав авторитету серед селян. Його попередника, пуританина Томаса Стенлі недавно звільнили й виселили на околицю. Момпассона вирушив до вигнанця й умовив його зібрати сільський мітинг-молебень. На ньому обидва виголосили промову, в якій пояснили людям, що віднині вони — загроза навколишньому світу і мають зачинитися від нього.
І люди зачинилися.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Третя пандемія чуми почалась у США
Граф Девонширський взявся забезпечувати селян продуктами й медикаментами, сусідні села приносили, що могли — одяг, іграшки, оцет. Все це залишали на пагорбі в кам'яних годівницях для коней. Іємці навіть намагалися оплачувати послуги — в одному з каменів висвердлили дірки для монет і клали їх туди, попередньо вимоченими в оцті. Оцтом протирали і всі поверхні в домівках.
За 14 місяців в Іємі померло 259 чоловік із 350. Люди мужньо переносили добровільну блокаду. Родичів і коханих бачили з пагорбу, махали їм руками, а коли в означений час не з'являлися на узвишші, ті розуміли, що вони померли.
Елізабет Хенкок за 8 днів поховала шістьох дітей і чоловіка, збожеволіла й кинулась геть із села до старшого сина у Шеффілд. На півдорозі її умовили повернутися. Елізабет вижила й пізніше, коли епідемія минула, таки переїхала до сина.
Момпассон і Стенлі працювали пліч-о-пліч, здійснювали служби на відкритому повітрі, вели "Щоденник чуми", організовували догляд за хворими.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Тікали з міст - розкопали масове поховання жертв епідемії, яка панувала у світі 650 років тому
Обидва святих отці вижили. Момпассон згодом виїхав із села, а Стенлі правив до смерті.
Нині в Іємі — селі у мальовничій долині — живе близько тисячі мешканців. Вони радо приймають гостей. Звели музей. Імена полеглих у боротьбі з "чорною смертю" викарбовані на спеціальному стенді.
У листопаді торік у Китаї зафіксували спалах вкрай рідкісного і небезпечного захворювання - бубонної чуми у 55-річного пацієнта, який з'їв погано просмажене м'ясо дикого кролика.
Бубонна чума починається з виникнення бубонов – опухлих лімфатичних вузлів. Швидко прогресує і поширюватися в легені. Чума передається людині від інфікованих щурів або бліх. Переходити від людини до людини може під час укусу блохи. Але найчастіше чума поширюється повітряно-крапельним шляхом під час виникнення легеневої форми.
3 
1
Коментарі