20 жовтня 1930 року в Москві розстріляли генерал-хорунжого армії УНР та командарма Другого зимового походу Юрія Тютюнника.

Ще 1923 року більшовицькі каральні органи обманом виманили його з Польщі в Радянську Україну. Закликали очолити всеукраїнське повстання через підставну організацію, на що не відмовив.

Враховуючи його авторитет серед українців та українських емігрантів, вирішили не вбивати, а використовувати. За відмову співпрацювати пригрозили розстріляти дружину і малу доньку. Тому був змушений написати покаянного листа, за що отримав помилування.

Поселився в Харкові. На вимогу НКВД працював над політичними і військовими памфлетами. Пізніше влаштувався у Всеукраїнське фотокіноуправління, працював на Одеській кіностудії. Долучився до написання сценарію фільму "Звенигора". Грав самого себе в ганебній стрічці "Пілсудський купив Петлюру". Відкрито висловлював невдоволення радянською владою.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зняли фільм за сценарієм генерала УНР

За це 12 лютого 1929 року Тютюнника арештували. На допитах розпитували про політичні погляди. Прямо казав, що від них не відмовився і поділяє позиції головного ідеолога українського інтегрального націоналізму Дмитра Донцова. Підтримує контакти з колишніми військовими побратимами, але ніяких повстаннь вони не планують. Тоді його звинуватили у пропаганді українського фашизму та контрреволюції. Смертний вирок призначили 3 грудня 1929 року. У документі стояла примітка: "не проводити до особливого розпорядження".

Дружина Віра намагалася добитися помилування. Неодноразово зверталася з такими проханнями до керівництва ОГПУ та Верховного суду, але марно. Не знала, що з чоловіком і після його розстрілу. Про долю Тютюнника їй повідомлять лише 1932 року, після численних звернень. З того часу невідома і її подальша доля.

Генеральна прокуратура України реабілітує Юрія Тютюнника 1997 року.

Більше про нього та ці події читайте в журналі "Країна".

×