5 лютого 1878 року у Петербурзі 28-річна Віра Засулич вистрілила з револьвера "бульдог" у градоначальника Федора Трепова. Куля потрапила чиновнику в лівий бік. Поранення виявилося не смертельним. За вчинений злочин могли присудити від 15 до 20 років в'язниці. 12 квітня того ж року терористку виправдали і вона виїхала за кордон.

Терористка була дочкою провінційних дворян і рано втратила батька, отримала в Москві диплом вчительки, в юності брала участь в народницьких гуртках. У кабінет Трепова вона прийшла після того як він наказав висікти різками студента Боголюбова за відмову зняти перед градоначальником шапку. Одні запевняли, що Віра була коханкою побитого Боголюбова, інші вважали її досвідченою кіллершою, найнятої організацією "Народна воля". Основною версією все ж було те, що вона була фанатично віддана ідеї народництва. А вистрілити у Трепова їй випало по жеребкуванню з іншими учасниками "Народної волі".

До виправдання доклалася опозиція царській владі. Суддею був 34-річний Анатолій Коні, один з авторів судової реформи в Російській федерації і переконаний ліберал. Звинувачення представлене було малопрофесійним прокурором Кесселем на прізвисько Кисіль. Адвокатом був 42-річний Петро Александров, який вже встиг прославитися участю в найгучніших справах. За жеребом були обрані 12 присяжних, які представляли інтелігенцію і середнє чиновництво - "середній клас", налаштований опозиційно.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Перший секретар ООН запропонував надати політичний притулок Троцькому

12 квітня 1878 року процес почався, судді зайняли місця, ввели підсудну. На питання, чи визнає вона себе винною, Засулич відповіла: "Визнаю, що стріляла в генерала Трепова, причому чи могла настати від цього рана або смерть - для мене було байдуже". Підсудна і надалі залишалася доволі байдужою до свого процесу. Перед судом адвокат Александров приніс Засулич поношений плащ, щоб додати симпатій публіки.

"Наш народ сповнений забобонів. Наприклад, прийнято вважати, що хтось нігті гризе, той зла людина, а у вас є ця звичка. Будь ласка, утримайтеся на суді, не гризіть нігтів", - порадив.

Віра на суд не одягла плащ, а побачивши це, Александров з докором запитав: "Віра Іванівна, а де ж плащ?".

"Мені стало так шкода його, - згадувала вона, - що, бажаючи його втішити, я вигукнула: "Зате нігтів гризти не буду!".

Віра Засулич вважала, що її повісять одразу після суду. Коли присяжні віддалилися в дорадчу кімнату, щоб винести вердикт, на вулиці зчинився гамір. У натовпі під приміщенням суду студенти викрикували народницькі гасла, кидали шапками, були серед них і озброєні люди. Ніхто не вірив у виправдання.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Забальзамувати тіло Леніна запропонував Сталін

Коли присяжні вийшли в залу і рішуче відповіли "невинна" на всі три питання, почалася страшна метушня. Всі кричали, аплодували, плакали, обіймалися. Генерали і графи, схопившись зі своїх місць, били в долоні і кричали: "Браво!". Александрова оточила юрба, дами цілували йому руки, називаючи новим Цицероном. Щоб уникнути зіткнень, після виправдання голова суду велів таємно вивести Віру Засулич через чорний хід. Однак жандарми виштовхнули терористку в саму гущу натовпу і посадили в екіпаж, щоб відвезти додому. Радісні студенти оточили карету, поліція стала їх розштовхувати. У метушні студент Сидорацький випалив у жандарма з револьвера, промахнувся, поранив курсистку і тут же застрелився сам.

А виправдана терористка зникла у знайомих, будучи впевнена, що вдома її чекає засідка. Дійсно, на інший день вирок опротестували. Але Віра за допомогою товаришів уже виїхала до Швейцарії. В еміграції Віра Засулич продовжила соціалістичну діяльність. Вона стала марксисткою, а згодом соратницею Володимира Леніна. 1900 року — у місті Лейпциг у Німеччині вийшов перший номер нелегальної газети російських соціал-демократів "Іскра". До першої редакції видання входили Володимир Ульянов-Ленін, Георгій Плєханов, Павло Аксельрод, Віра Засулич, Александр Павус.

×