9 грудня в агентстві "Українські новини" відбувся круглий стіл на тему: "Голодомор-геноцид 1932-1933: висновки історико-правових та криміналістичних досліджень щодо встановлення чисельності жертв".
Захід організувала громадська організація "Міжнародна асоціація дослідників Голодомору-геноциду". За її підрахунками, кількість загиблих у Голодоморі сягає 10,5 млн. Відповідні висновки експертиз оприлюднили 7 вересня у Києві.
Водночас фахівці Інституту демографії наполягають на достовірності своїх розрахунків, зроблених 2010 року: 3,9 млн загиблих та 600 тис. ненароджених. У Національному музеї Голодомору-геноциду цифри демографів вважають заниженими.
"На голому місці зчинили скандал з приводу вбитих голодом українців у 1932-1933 роках, - каже доктор юридичних наук Володимир Василенко. - Конфлікт стосовно кількості жертв затіяли люди, які не хочуть кваліфікувати Голодомор як геноцид. Якщо проаналізувати їхні праці та висловлювання, то аргументи, які наче спрямовані на підтвердження наявності голоду в Україні, сформульовані таким чином, що юрист їх трактуватиме як такі, що спростовують геноцид".
Спроби підрахувати кількість жертв Голодомору у радянські часи приводили до репресій. Статистичні дані передавали в органи НКВД. Лікарям заборонили фіксувати справжню причину смерті. Василенко вважає, що за таких умов неможливо застосувати стандартні методи підрахунку жертв: "Люди вмирали на дорогах, їх ніхто не обліковував. Ховали у братніх могилах".
"Тому провели експертизи, - веде далі Володимир Василенко. - Першу провели 2009-го, Омелян Рудницький (співробітник Інституту демографії, розслідував кількість жертв. - Gazeta.ua) сумлінно виходив зі своїх завдань. Але застосував класичні методи підрахунку, ніби ситуація була стандартною. Тоді була головна мета - встановити організаторів геноциду, а не число жертв. Пізніше прокуратура призначила нові експертизи".
Кваліфікація діяння як геноциду не враховує кількість жертв. Має бути встановлений намір знищити певну групу людей як таку.
2009 року порахували померлих від голоду через показник надсмертності. Його не використовують дослідники, які вивчають інші геноциди ХХ ст., каже історик Андрій Козицький.
"У разі суттєвого погіршення життєвих умов, яке є результатом спланованих дій тоталітарних режимів, одними з перших жертв стають люди з хронічними хворобами, літні люди. Вони мають значно меншу опірність організму. Один судовий експерт поставив питання: якщо якась людина мала померти з природніх причин у грудні 1933 року, але померла у січні 1933-го, то чи треба її враховувати як жертву Голодомору? Для історика очевидно, що будь-який термін має бути придатним до всіх ситуацій. 31 відсоток євреїв помер від голоду у гетто та концтаборах. Їх не вбили напряму. Але цих людей не відмінусовували від жертв геноциду", - каже він.
Методику, яку нині застосували для підрахунку жертв Голодомору, використовували і для підрахунку жертв геноциду у Камбоджі. Його досліджували на підставі мікрогруп людей. Вивчили смертність у певних кластерах та екстраполювали на все населення Камбоджі.
Нове розслідування СБУ щодо Голодомору стосується не організаторів, а виконавців.
"Виконавці - це особлива категорія, - каже Володимир Василенко. - Ми повинні казати правду, що серед них були українці. Але ці українці були і жертвами тоталітарного режиму. Треба розуміти контекст".
"У мене виник сумнів стосовно цифри 3,9 млн, бо вона є неповною, - каже провідний науковий співробітник відділу історичних досліджень Голодомору-геноциду Інституту дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду Василь Марочко. - Люди, які займалися підрахунками, проігнорували мої звернення. Вони категорично заявляють, що лише демографічна наука може встановлювати кількість жертв. Але у підручниках зазначено, що в екстримальних умовах класичні методи демографії неможливо застосувати для з'ясування інтенсивності смертності".
Стан статистики в УРСР був непридатний для вираховування руху населення, казав демограф Арсен Хоменко наприкінці 1920-х років.
"Чим менша кількість малолітніх до одного року, тим спостерігається зменшення загального рівня смертності. Після високої смертності треба сподіватися раптового зменшення смертей. Бо було вимирання дітей та людей похилого віку. Чому тоді демографи взяли рамки 1932-1934 років? Усі довідники статистики підкреслюють високий рівень довимирання. Начальник статистичної служби України Осинський писав до Сталіна у квітні 1932 року, що з 1927 до 1931-й рівень народжуваності у містах зменшився на 15 відсотків, а у сільських районах на 24 відсотки. Якщо це так, то використані нашими демографами абсолютні числа народжуваності та смертності потрібно виправити".
Хоменко тоді казав, що дитяча смертність у районах суцільної колективізації є найвищою. Бо зруйнували соціально-економічні основи господарства.Чиновникам забороняли реєструвати смерть дітей від голоду.
Ми вводимо у науковий обіг шкільну статистику, яка показує величезну нестачу дітей, - каже історик Володимир Сергійчук.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На місце вимерлих українців переселяли жителів Росії та Білорусі. Так розмивали українську етнічну територію
Команда старшого наукового співробітника Романа Теслюка використала вибірково-статистичний метод. Зібрала дані на рівні районів та міськрад. Райони УРСР поділила на сім кластерів. Дослідила також Слов'янський район Кубані. Визначила мінімально необхідну кількість районів, які репрезентували б усю територію України. Перенесла результати розрахунків на визначені групи. Окремо підрахувала населення у міськрадах та еміграцію.
Науковці розрахували населення кожного району станом на 1 січня 1932 року та 1 січня 1934 року. Відсоток втрат у регіоні обчислили за спеціальною формулою.
Відсоток втрат екстраполювали на все населення кластерів. Екстраполюючі розраховані дані визначили демографічні втрати. Середній відсоток втрат у сільських районах - 35,6%.
"2009 року експертиза була науково-демографічною. Демографічні методи не можуть бути адекватними під час геноциду, - каже Теслюк. - Наша експертиза передбачає комплекс методів та є статистично-криміналістичною. Є різне розуміння демографічних втрат. 2009 року порахували померлих від голоду через показник надсмертності. Ми рахуємо всіх знищених українців. Сюди входять розстріляні, репресовані тощо. Є суттєві відмінності у джерельній базі. 2009 року використовували перепис населення 1926 та 1939-го. Останній викликає сумніви у істориків. Ми використовуємо дані на рівні районів".
Дослідники віднайшли райони, які могли репрезентувати втрати. Не всюди збереглась статистика, каже старша наукова співробітниця Інституту дослідження Голодомору Наталія Андрусишин.
"Критикувати можна багато, але прошу сказати, у чому саме помилки. Ми їх обговоримо та врахуємо", - каже учасниця дослідження Марія Бачинська.
Загальна кількість жертв штучних голодів в Україні у ХХ ст. становить 15,5 млн осіб. Зокрема: у 1921-1923 - 3,5 млн убитих голодом, у 1932-1933 - 10,5 млн, у 1946-1947 - 1,5 млн убитих. Такі цифри оприлюднили науковці під час Міжнародного форуму "Масові штучні голоди: пам'ятаємо, вшановуємо" 7 вересня 2021 року
7 
35413
Коментарі