114 років тому, 26 травня 1901 року в місті Тобольськ Тюменської області народився український фізик і радіоелектронщик Борис Грабовський. В Україні про життя та винаходи Бориса Грабовського майже нічого не було відомо. У свої 22 роки він винайшов катодний акумулятор, на основі якого створив електронний телепередатчик. Взимку 1928 року вдома Грабовському вперше вдалося передати й отримати на екрані телезображення в русі. Це була рука його дружини. Серед багатьох цікавих його винаходів був літальний апарат з маханням крил, рушниця, куля якої мала швидкість 4 тисячі метрів за секунду, і окуляри для незрячих. Але його заслуги були навмисне забуті, завдячуючи спецслужбам.
Народився Борис на засланні в Сибірі в українській сім'ї поета-революціонера. Батько Павло Арсенович був яскравим представником української інтелігенції. Його вірш ״Рученьки терпнуть, злипаються віченьки״ знає кожен українець. В самодержавній Російській імперії Павло Грабовський вів боротьбу за національну волю України. Перекладав світову літературу. В 1889 році царським наказом був висланий в Якутію, а згодом на заслання в Тобольськ. Разом з ним була й дружина Анастасія. Там в них народився Борис. Коли хлопчику виповнюється 1,5 роки, батько помирає. Анастасія переїжджає з сином до Одеси, а згодом до Харкова. Вихованням дитини займається бабуся. Мати була активною учасницею опозиційних виступів проти самодержавного режиму. Сім'я тривалий час перебуває на нелегальному положенні.
Талант до техніки в Бориса розвинувся завдяки матері. У 6 років вона навчила сина стріляти із револьвера ״сміт-весон״, а в 10 років із ״вінчестера״. Внаслідок цього захоплення, Борис Грабовський винайшов гвинтівку, швидкість кулі становила 4 тисячі метрів за секунду. У 26 років створив апарат для незрячих.
״Цих людей я бачив щодня, бо ми жили поряд із артіллю незрячих. Я хлопчиком дуже любив запускати феєрверки. Помітив, що люди хоч і не бачать, але голови піднімають на світло. Незрячі мені пояснили, що вони можуть трохи бачити світло шкірою чола, ніби мають третє око. Я згодом винайшов окуляри, які їм дозволяли бачити силует״, - згадував Борис Грабовський.
В 20-х роках Грабовський прочитав, що науковці світу 20 років безуспішно працюють над створенням електронного телебачення. Перевагу надавали механічному телебаченню. В СРСР батьком цього вважався вчений із Петербурга Борис Розинг.
״В бібліотеці я прочитав про досліди Розинга. Це мене дуже зацікавило. Фізик передбачив велике майбутнє свого винаходу. Писав: ״Опускаючи приймальні апарати такого телескопа в глибини океанів, можна буде бачити життя і скарби, заховані там… Хворий, прикутий до ліжка, буде бачити все, що відбувається на вулицях, майданах і в театрах״. Розинг зміг створити систему телебачення з електронним приймачем, але передача сигналу відбувалася механічно. Така система не мала майбутнього. І я винайшов катодний комутатор. Після вдалих дослідів я додумався застосувати його для телебачення״, - розповідав у 60-роках Грабовський.
Учасником експериментів був технік-лаборант Костянтин Слєвіцький.
״Це був бурхливий період. Якраз відбувалася радіофікацію і займалися освоєнням короткими хвилями. Коли я познайомився з Грабовським, електронне телебачення вважали фантастикою. Він запросив мене додому. В одній кімнаті стояв приймач, в іншій – передавач, біля нього стояла свічка. Раптом ми побачили на екрані рух руки його дружини. Грабовський зміг мене так зацікавити, що ми й ночами проводили досліди, все вдосконалювали. 26 червня 1928 року о 12.00 ми стали свідками народження першого в світі електронного телебачення. Було видно, як інший винахідник Бєлянський знімає й надіває картуз. Передатчик стояв на дослідній станції, а приймач в міністерстві зв'язку. Це відстань становила всього 30 м. Але ми нарешті побачили те, над чим усі сміялися״, - розповідав Слєвіцький.
Через два тижні експеримент повторили на вулиці Ташкенту, передавши рух трамвая. В тіні його було майже не видно, а от на сонці кадри були чіткими. Досягнення Борис Грабовський вирішив продемонструвати в Москві. Апаратуру переслав поштою. Але приїхавши в столицю й відкривши посилки був шокований. Все обладнання було розтрощене. Винаходи Грабовського не найшли підтримки ні в наукових, ні у владних колах Радянського Союзу. Винахідницька робота над ״телефотом״ – телевізійною установкою, була заморожена. Грабовського викликали в НКВС й суворо заборонили займатися подібними винаходами. В нього вилучили всю документацію, креслення, схеми з розрахунками та три томи рукописів ״Енциклопедії телефотії״.
Ще більшого удару Борис Грабовський зазнав в 1931 році, коли одного разу намагався переконати науковців у перевагах свого винаходу. Один із чиновників сказав, що ״телефот״ українського вченого на даний час є безперспективним. Після такого вироку Борис Грабовский почав займатися видавництвом науково-фантастичних творів та читав лекції.
Через кілька років про успіх у сфері телебачення заявили американці. Стало відомо, що емігрант-білогвардієць Зварикин створив копію ״телефота״ Грабовського. Винахід електронної системи телебачення запускають в масове виробництво.
Факти диверсії по відношенню до українського винахідника Бориса Грабовського і передача всього вилученого спецслужбам США підтверджені в держархівах Узбекистану. Сам же Грабовський дізнається про це випадково. В 60-х роках читає роман Мітчела Уілсона ״Брат мій, ворог мій״, де детально описуються всі його дослідження. Особливо ті, які стосувалися ״жіночої руки״.
״Це було через 35 років після винаходу мого чоловіка. Борис якраз читав цю книжку і раптом крикнув, Ліда, ти не уявляєш, що я тобі зараз покажу. Ну, думаю, знову видумав щось неймовірне. Коли показує на сторінку у книжці, ось тут читай. ״...На экране появились очертания человеческой руки; пальцы на ней были чуть пригнуты к ладони, потом быстро распрямились, и движение это было бесконечно женственным. Рука на экране повернулась, секунду помедлила и исчезла из виду. И снова перед его глазами мерцал пустой экран...״. Це я тоді протягла руку перед передатчиком, стала згинати пальці. Все це було видно на екрані в іншій кімнаті. Весь подальший опис співпадав із записами мого чоловіка. Уілсон в книзі запевняв, що до американських вчених ніхто цього не досягав, мовляв, вони всі йшли не вірним шляхом. На запит до видавництва, Борису прийшла відповідь, що пред'являти претензії автору не доцільно, бо це не історичний твір, а художній. Сам Мітчел Уілсон ігнорував листи Бориса״, - описуються спогади дружини Лідії Грабовської.
Грабовський відправився в ЦК Киргистану. Взяв книгу і патент. Його прийняв секретар з пропаганди. Був здивований, що винахідник раніше не боровся за свої права. Борис Грабовський сказав, що тоді його в Москві звинуватили ледве не в шахрайстві. Секретар порадив їхати в Москву. 20 листопада 1961 року в ״Экономической газете״ під заголовком ״Правда про телебачення״ автор пише, що Мітчел Уілсон спотворив історичну правду про створення електронного телебачення. Насправді воно було винайдене не в США, а в СРСР.
Згодом в радянських журналах такою написали, що першим винахідником електронного телебачення був не американець, а Борис Грабовський. Він ще у 1925-1928 роках на практиці реалізував ідею електронного передатчика на відстані. З усього випливало, що Борис Грабовський здійснив одне з найбільших відкриттів XX століття. Це визнали і відомі зарубіжні авторитети в галузі науки.
Серед винаходів Бориса Грабовського був малолітражний гелікоптер, трикрилий планер, апарат для глухонімих. Він запатентував ідею отримання катодного променя. Цей винахід був успішно застосований в Інституті електрозварювання. Про це Грабовському написав у листі директор Борис Патон.
Радянський Союз Бориса Грабовського за винахідницьку роботу спромігся відзначити лише в 1965 році. Йому було присвоєне почесне звання ״Заслужений винахідник Узбекської РСР״. Але 13 січня наступного року серце Грабовського зупинилося. Його поховали в Бешкеку.
У 1989 році було випущено збірник документів ״Б.П.Грабовський – винахідник телефоту״. Тираж передали у бібліотеки й у продаж. Але спецслужби постаралися приклали рук, щоб всі збірники було вилучено.
3 
1
Коментарі
3