"За роки незалежності в Україні відбулося 3 події, які могли б претендувати на звання революції: Революція на граніті або Студентська революція жовтня 1990-го року, Помаранчева революція 2004 року і Революція гідності 2013- 2014 років. Якщо проаналізувати всі революції в історії, то кожна з них унікальна", - каже історик Руслан Сіромський, 38 років.

Трактування революцій є різне.

"Хтось називає її рушієм історії. Хтось каже, що це непотрібна річ, крок назад, оскільки революції не приводять до того, чого прагне суспільство. Можливо, остання думка тягнеться ще з часів французького політика і дипломата Франсуа Шатобріана, який казав, що в світі відбулась лише одна революція — це народження Ісуса Христа".

В революційному досвіді України і Чехословаччини є дещо спільне.

"В Чехословаччині у листопаді 1989 року все почалося зі студентів. Вони відзначали 50-річчя з часу трагічної загибелі студента Яна Оплетала. І от ця демонстрація в Чехословаччині була жорстко розігнана міліцією. І вже наступними днями почали з'являтися заклики до зміни влади. Всі ми добре пам'ятаємо початки Революції гідності. Картина схожа".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Революція допомогла не стати Білоруссю

Найбільше спільного Революція гідності має з Арабською весною 2011 року.

"Паралелі з Близьким Сходом, Північною Африкою, ближчі. Адже чехословаки, угорці, румуни не знали такого явища як соціальні мережі під час революцій у своїх країнах. А саме соцмережі зробили полегшення в революційних процесах в Тунісі, Марокко, Єгипті і Україні, звичайно".

"З наших трьох революцій лише Революція гідності відповідає революційним критеріям. Бо Помаранчева революція, попри мобілізацію мас, закінчилася компромісом. Прийшли нові люди, але система залишилася старою. Будь-яка революція вимагає зміни політичної системи.
Зараз революція продовжується, вона в наших головах. А революція там так швидко не відбувається, на це потрібен час".

×