Голову першого українського суду вибирали за віком

У Києві 15 грудня 1917-го Українська Центральна Рада прийняла закон про створення Генерального суду.

Лютнева революція 1917-го поставила перед Центральною Радою питання про необхідність створення в Україні власної судової системи. Делегати з'їзду українських юристів, що відбувся в червні, зажадали негайно розпочати відновлення і творення українського права. Ідею створення власної судової системи було сформульовано Центральною Радою в Декларації її Генерального секретаріату.

7 листопада 1917-го Центральна Рада проголосила ІІІ Універсал. На політичній арені сформувалася Українська Народна Республіка, яка скасувала смертну кару й гарантувала "свободу слова, друку, віри, зібраннів, союзів, страйків, недоторканності особи і мешкання, право і можливість уживання місцевих мов в зносинах з усіма установами".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Політик вийшов із в'язниці та організував повстання

УЦР прийняла Закон "Про утворення Генерального суду". Генеральний Суд складався з 3 департаментів: цивільного, карного і адміністративного та виконував усі функції, належні до того Сенату у справах судових і справах нагляду над судовими установами і особами судового відомства.

Також Генеральний Суд виконував свої функції на території всієї України і мав здійснювати нагляд за судовою діяльністю суддів УНР в межах, установлених законом.

Члени Генерального суду мали звання генеральних суддів. Керівництво належало старшому за віком генеральному судді. Центральна Рада обирала п'ятнадцять суддів за поданням секретаріату.

18 квітня 1918-го Генеральне писарство подало на розгляд УЦР законопроєкт про надання Генеральному Суду також функцій Головного Військового Суду. Але внаслідок зміни політичної ситуації він так і не був розглянутий.

×