Директор-розпорядник Національного драматичного театру імені Івана Франка 92-річний Данило Федоряченко згадує, що засновник театру і його перший художній керівник Гнат Юра через злидні у міжвоєнні роки возив трупу теарту гастролювати Україною на возах.
"Коні в його були, один чи два вози — оце возами трупа їздила гастролювати по Україні. Приїздили в село якесь. Якщо був клуб, значить приходили, лягали на підлогу отдихать. Підставляли під голову шапку замість подушки, дрантя на себе. В ті грізні дні голодні і холодні, але ж мистецтво залишається на висоті. У той час він організував театр, який себе виправдав. А як не було клубу, шукали, де велика хата — ставили там п'єси, і там же ночували. Тільки в 1926 році їм дали цей театр Соловцовський, де ми знаходимось зараз. Ми студентами були, так це ікона для нас була просто — Гнат Петрович. Він нам жодної лекції не читав, але в масовці в його театрі ми виходили", - каже розпорядник.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Із 14 дітей Лопе де Веги батька пережила одна донька
Данило Данилович згадує, що після війни актори жили дуже бідно - за роботу отримували карточки на продукти.
"Нам видавали карточки на хліб і пляшку олії на місяць як артистам. Носили ми тоді брезентові туфлі. Хлопці той брезент зубним порошком розмоченим підфарбовували — щоб білі були, парубоцькі. Приходиш додому, циганська голка велика, нитка, - ремонтуєш. День-два поносив, порвалися, знов ремонтуєш. Як згадаю, як я ремонтував ті туфлі свої — брезенти резина. Гнат Петрович був дуже скромна людина. У нього весь час не було часу. Репетиція, пішов пообідав, відпочив, а вечером спектакль. Костюм носив, канєшно, потертий. А як депутатом Верховної ради став, то на засідання брав у театрі костюми якісь, в яких виступав. Підбирав там щось".
Одного разу Гнату Юрі вдалося застати свою трупу за "Халтурою" - молоді актори ставили адноактні п'єси, щоб заробити якусь копійку. Юра суворо забороняв так виживати. Переконував, що мистецтво має бути високим.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Актори "Березолю", які слухають "пасквиль на партию и Соввласть"
"То ми в такій бідноті хотіли щось заробити. От зібралася група акторів — Яковченко, Мілютенко, дівчата з ними — поїхали ніби у відпустку. Але потай від Гната Петровича зробили якусь одноактну п'єсу і їздять по селах, гроші заробляють у відпустці. Юра це дуже забороняв. Десь у Криму виходить на сцену Яковченко, дивиться — в першому ряду сидить Гнат Юра. Яковченко шепоче за куліси: "Ребята, нас преслєдуют. Гнат Петрови ч в первом ряду сидить. Шо будем дєлать?" Хлопці кажуть: "Будем грать". Що він з нами міг зробить? Ми ж були полуголодні, хотіли заробить на їжу. За ту виставу давали нам якісь копійки. Простив нам. Юра ні з ким ніколи не сварився. На репетиції інколи покричить. Виходить на сцену, показує, як треба монолог говорити із партнером, як вільно себе почувать "нєстєсньонно": "Розмовляй так, як ти вдома розмовляєш", — казав акторам. Жінка його - заслужена артистка Ольга Рубчак. Гнат петрович од Ольги не міг утекти. Вона його тримала в рукавицях. В гості нас не запрошувала. Та куди нас, студєнтів, — в гості?" - розповів Данило Федоряченко.
Гнат Юра керував театром Франка більше 40 років.
3 
1
Коментарі