30 січня 1923-го народився режисер Леонід Гайдай. Він зняв фільми "Діамантова рука", "Операція "И", "Кавказька полонянка","Іван Васильович змінює професію","Спортлото-82","Не може бути","Ділові люди","12 стільців".
Леонід Гайдай народився у місті Свободний Амурської губернії. Його батько-залізничник був родом із Полтавщини.
Його дитячою мрією була гра на скрипці, проте у батьків не було грошей на такий дорогий інструмент. В одному журналі маленький Льоня вичитав, як змайструвати скрипку самостійно. Із таким саморобним інструментом він і пішов поступати до музучилища, проте педагоги не оцінили старання молодого абітурієнта і не допустили його до занять.
Мріяв стати артистом, хоча не вимовляв "р" і "л" .Обожнював коміків німого кіно, особливо Чарлі Чапліна, чиї фільми він переглядав безліч разів. Свій перший фільм "Пес Барбос і незвичайний крос" зняв саме у манері старих майстрів.
Леонід Гайдай закінчив школу 18 червня 1941-го, а 23 червня вже пішов записуватися добровольцем до армії. Тоді його не взяли через вік, однак восени він вже був на фронті.
Одного разу до частини приїхав офіцер, щоб набрати добровольців. На питання воєнкома "Хто в артилерію?", Гайдай, не замислюючись, вигукнув: "Я!". Так само як і на наступні питання "Хто в кавалерію?", "Хто у флот?", "Хто в розвідку?". Незадоволений офіцер видав фразу, яка пізніше увійде в фільм "Операція "И": "Та почекайте ви, дайте оголосити весь список".
1942-го Леонід Гайдай у бою знищив вогневу точку і 3 німців, брав участь у захопленні полонених, за що був нагороджений медаллю "За бойові заслуги".
Пізніше він зазнав осколкового поранення ноги, яке давало про себе знати протягом усього життя режисера.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Знімальну групи "Діамантової руки" постійно супроводжував капітан КДБ
Після повернення з війни 1947-го Леонід Гайдай закінчує театральну студію при Іркутському драмтеатрі, а потім в 1949 році вступає на режисерський факультет московського ВДІКу. Після його закінчення Гайдай стає штатним режисером на кіностудії "Мосфільм".
Ідею комедії "Пес Барбос і незвичайний крос" режисер запозичив із фейлетону українського письменника Степана Олійника, який він абсолютно випадково побачив у газеті "Правда". Фільм купили для прокату в понад 100 країнах світу. Він став лауреатом кінофестивалю Сан-Франциско і був нагороджений особливим призом Лондонського кінематографічного товариства.
"У кінокомедії повинно бути якомога менше слів, — казав. — А ті, які є, повинні бути лаконічними, відточеними й бити прямо в ціль".
Ходив у кіно на свої фільми й радів:
"Минуло 20 років, а мої стрічки йдуть! І досі глядачі сміються в тих самих місцях".
За оригінальні ідеї акторів заохочував шампанським. Після зйомок "Кавказької полонянки" Юрій Нікулін заробив 24 пляшки, Євген Моргунов — 18, а Георгій Віцин — одну. Але не тому, що вигадував мало — просто не любив шампанське. Після цього фільму Гайдай перестав запрошувати цю трійку. Моргунов прийшов на знімальний майданчик п'яний, ще й з двома прихильницями. Режисер не пробачив такої безвідповідальності.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Юрій Нікулін: "Навіть після невеликої усмішки в організмі обов'язково дохне один маленький мікроб"
У кожну свою стрічку Леонід Гайдай включав епізоди з котами. Особливо любив чорних. У фільмах при озвучуванні він сам нявкав за котів і гавкав за собак.
Леонід Гайдай був дуже спокійною, закритою скромною людиною і майже ніколи не давав інтерв'ю. Він говорив: "Дивіться мої фільми - там все сказано".
Як розповідала вдова Леоніда Гайдая Ніна Гребешкова, зовнішність і характер Шурика - героя картин "Операція "И" та "Кавказька полонянка"- режисер списав з себе:"Це його точна копія, від ходи до жестів. Леонід мріяв створити позитивного персонажа - трохи безглуздого, але доброго очкарика".
Також, за словами дружини Гайдая, він був повністю непристосований до побуту - у нього буквально все валилося з рук. Тому домашніми справами і навіть ремонтом доводилося займатися дружині актрисі Ніні Гребешковій.
Хоча Гайдай був успішним режисером, все ж більшість грошей заробляла дружина. Вона знімалася в головних ролях, і 1958 року родина купила за 120 тис. крб кооперативну квартиру. В'їхали туди із розкладачкою і книжковою шафою. Після зйомок "12 стільців" 1971-го в домі з'явилися чотири знамениті стільці, що залишилися із двох порубаних під час зйомок стрічки гарнітурів. Гайдай викупив їх у кіностудії та поставив у своєму кабінеті. Тоді ж придбали і "жигулі". Машину водила Гребєшкова.
Одного разу жінка не витримала:
"Льоню, все. Я втомилася, більше так не можу, все на мені. Ти займаєшся творчістю, тим, що тобі цікаво, а я, як віл, тягну весь дім. Я їду до мами".
Гайдай помовчав кілька хвилин і тихо сказав:
"Якщо ти підеш, я загину…"
І вона залишилася.
На заході життя у Леоніда Гайдая були дві "віддушини": азартні ігри і сигарети. Будучи дуже самоіронічною людиною, режисер навіть зіграв коротку роль божевільного ігромана в своєму останньому фільмі "На Дерибасівській гарна погода". Зйомки відбувалися в казино Дональда Трампа і той просився знятися у фільмі. Однак Гайдай принципово не брав акторів по блату.
У 70 років у Леоніда Гайдая почалося запалення легень, але він продовжував курити. Крім того, роз'ятрилася стара рана з війни. Гайдай покаявся перед коханою:
"Знаєш, Нінок, я дуже винен перед тобою. Не зняв для тебе жодної картини".
Гребєшкова, яка зіграла у 60 фільмах, у Гайдая знялася лише в шести епізодичних ролях, розсміялася:
"Зате жодної картини тобі не зіпсувала".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Знімальну групи "Діамантової руки" постійно супроводжував капітан КДБ
19 листопада 1993-го дружина сиділа біля Гайдая в лікарні. Розмовляли про посаджений на дачі часник. І ось він вдихнув і не видихнув. Тромб перекрив легеневу артерію.
"Я навіть не одразу зрозуміла, що залишилася сама, — згадує Ніні Гребєшкова. — Ми прожили разом 40 років. Не можу сказати, що я його любила. Але цінувала безмірно. Я розуміла, що він унікальний. Єдиний у своєму роді. А любити… Мені не подобається це слово. Воно всього не вміщає. Можна любити борщ, каву чи сніг, який летить із неба. У мене було інше. Таке щемливе ніжне почуття. Я відчувала його краще, ніж себе".
На сороковий день по Гайдаю квартиру родини залило зверху гарячою водою — сусіди забули закрити кран.
"Це Льоня-Водолій, — сказала Ніна Гребєшкова. — Тільки чому окропом?"
5 
1
Коментарі
1